виявляти

ВИЯВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ЯВИТИ, влю, виш; мн. ви́являть; док.

1. що. Показувати, робити явним, помітним (почуття, стан, наміри і т. ін.).

Пани, виявляйте до рабів справедливість та рівність і знайте, що й для вас є на небі Господь! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Вона [Маруся Богуславка] лежить, як цвіт лелії пишний, Косою скошений. Печаль німую Світ ув очах виявлює огнистий Та вираз на лиці понуро-урочистий (П. Куліш);

Мати ж – вона зітхала й журилася, та нікому не виявляла свої гризоти (Л. Мартович);

– Навіть тоді, коли хлопці підіймали бучу, Галя виявляла охоту взяти найближчу участь у ній (С. Васильченко);

Він знав, що ми завтра вранці від'їздимо, і хтів наостанці виявити до нас свою прихильність (Олесь Досвітній);

Молодик весь вечір промовчав і тільки коли мова зайшла про футбол, виявив блискучу ерудицію (В. Дрозд);

// Виражати, передавати почуття, стан, наміри і т. ін. певними зовнішніми ознаками, проявами.

Лукія мовчала. Все її бліде обличчя з червоними очима, з тонкими тремтячими губами виявляло велику борню душевну (Б. Грінченко);

Вся невелика фігура його була розтріпана, виявляла переляк, неначе він тільки що вирвався з рук якогось страховища (М. Коцюбинський);

Жодним .. необережним жестом не виявила [Желізнякова] своїх почуттів (Іван Ле і О. Левада).

2. що. Розповідати про що-небудь, висловлювати щось.

Не моїм слабким голосом виявити мирові про той закуток щастя, де краса світова побраталася з тихим спокоєм, де чарівна врода заручилася з незвичайним дивом! (Панас Мирний);

Вона постерігала, що треба виявити таку думку перед Леонідом Семеновичем, щоб підійти під його напрямок (І. Нечуй-Левицький);

// Розповідаючи, зізнаючись, робити відомим що-небудь.

[Зінька:] Мовчіть, мамо!.. все виявлю, все!.. Привселюдно виявлю! (М. Кропивницький).

3. кого, що. Шукаючи, знаходити кого-, що-небудь.

Кряжі гірські виявляли [океанологи] під водами океану (О. Гончар);

Дехто [з дівчат] таки прорвався на пароплав, і їх виявили тільки в Одесі (В. Кучер);

// Викривати кого-, що-небудь.

Коли .. він сам украв коняку, то вже б розслідування виявило (А. Головко);

// Перевіривши що-небудь, установлювати якийсь факт.

Вона перерахувала куверти і, виявивши, що все зійшлося точно, полегшено зітхнула (В. Собко);

Денис оком знавця оглянув німецький міномет і, виявивши, що він непошкоджений, наказав братові: – Зривай плиту. Перенесемо (О. Гончар).

Проявля́ти (виявля́ти) / прояви́ти (ви́явити) ініціати́ву див. проявля́ти.

◇ (1) Ви́явити / виявля́ти себе́ ким і без дод. – показати, відкрити свої здібності, позитивні якості або недоліки в чому-небудь.

Чотирнадцятилітній Коля виявив себе прекрасним розвідником (М. Шеремет);

Закохані й так аматори романтичних пригод мали ідеальні умови, щоб виявити себе вповні (І. Багряний).