вкладати
ВКЛАДА́ТИ¹ (УКЛАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВКЛА́СТИ (УКЛА́СТИ), вкладу́, вкладе́ш, док., перех., у що.
1. Класти в середину чого-небудь.
Микита спокійно й діловито вкладав речі у віз, дбаючи тільки за одно: щоб не загубилось або не потовклось у дорозі (Вас., І, 1959, 290);
Оксана пішла в сад, зривала найкращі грона, дбайливо вкладала їх у ящик (Шиян, Гроза.., 1956, 603);
Я до піхви вклав клинок (Сос., II, 1958, 420).
Вклада́ти (вкла́сти) в ру́ку (ру́ки) кому або кого, уроч. — давати щось кому-небудь.
Вкладає меча в руки вірного сина Наш край, щоб цей меч пломенів (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 46);
Видобула його [срібло] лише в день проводів, урочисто вклала хлопцеві в руку: — Це тобі, сину, на щастя… (Гончар, Таврія.., 1957, 44).
◊ Вклада́ти (вкла́сти) в домови́ну — доводити до смерті.
— Коли ти.. ще покладеш мені дитя в нецьки, то я тебе в домовину вкладу! (Стельмах, Хліб.., 1959, 136);
Вклада́ти (вкла́сти) в уста́ чиї — у висловлюваннях своїх героїв проголошувати певні ідеї, виражати думки, переконання і т. ін.
Ібсен у п’єсі "Нора", або "Ляльковий дім", в уста головної героїні вкладав протест проти принизливої ролі жінки в буржуазній сім’ї (Вітч., 5, 1956, 160);
Вклада́ти (вкла́сти) ду́шу в що — робити що-небудь з любов’ю, з натхненням.
— Люди душу свою вкладають у будівництво, — каже начальник комсомольського штабу будівництва цукрозаводу (Рад. Укр., 5.IV 1961, 3);
[Прокіп:] Е, не кажіть. У всяке діло треба душу вкласти (Корн., II, 1955, 76);
Вклада́ти (вкла́сти) у ву́ха — нашіптувати, наговорювати комусь на кого-небудь.
Знайшлись навіть такі, що вклали панові в уха бунтівничі речі молодика (Коцюб., І, 1955, 339).
2. перен. Надавати чому-небудь певної форми, вигляду.
І ті думки наш передав боян, В сонета вклавши форму бездоганну (Дор., Тобі, народе.., 1959, 79);
Щось важливе хотілося запитати в старого узбека, але в які слова вкладеш його, щоб зрозумів він? (Ле, Міжгір’я, 1953, 140);
// Проймати, наповнювати щось чим-небудь.
— Прийди… прийди… прийди — уперто думала вона в одно, вкладаючи в ті думки всю міць жадання (Коцюб., І, 1955, 248);
— Я не вернусь, Маню… — сказав відтак, вкладаючи насилу супокій і твердість у свій голос (Коб., III, 1956, 27);
// Віддавати, присвячувати кому-, чому-небудь (думки, почуття тощо).
Маринка усі свої сили і хист вкладає в свій перший братика лист (Забіла, У .. світ, 1960, 96);
Багато любові і душевного трепету вклав драматург [І. Кочерга] в образ патріотки Гільди (Вітч., 5, 1956, 126).
3. Вносити на збереження або віддавати для використання (гроші й т. ін.).
З’явилася думка вкласти в колгоспну касу всі свої заощадження (Руд., Остання шабля, 1959, 283);
За останні три роки радянська держава вклала в сільське господарство десятки мільярдів карбованців (Ком. Укр., 11, 1956, 1).
ВКЛАДА́ТИ² див. уклада́ти¹.
Значення в інших словниках
- вкладати — (класти щось всередину) всувати, впихати, (із зусиллям) втискати. Словник синонімів Полюги
- вкладати — вклада́ти 1 дієслово недоконаного виду класти в середину; вносити вклада́ти 2 дієслово недоконаного виду поміщати куди-небудь, складати кудись Орфографічний словник української мови
- вкладати — (гроші) класти, вносити; (у лист) долучати; (у піхви) ховати; (інший зміст) надавати чого. Словник синонімів Караванського
- вкладати — I (укладати), -аю, -аєш, недок., вкласти (укласти), вкладу, вкладеш, док., перех., у що. 1》 Класти в середину чого-небудь. Вкладати душу в що — робити що-небудь з любов'ю, з натхненням. 2》 перен. Надавати чому-небудь певної форми, вигляду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вкладати — ВКЛАДА́ТИ¹ (УКЛАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВКЛА́СТИ (УКЛА́СТИ), вкладу́, вкладе́ш, док., кого, що. 1. у що. Класти в середину чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
- вкладати — вклада́ти / вкла́сти (всю) ду́шу в що. Робити, виконувати, здійснювати і т. ін. що-небудь з великою любов’ю, старанністю, натхненням. — Працюєте ви (доярки) непогано. Стараєтесь, душу в роботу вкладаєте. Фразеологічний словник української мови
- вкладати — ВКЛАДА́ТИ (УКЛАДА́ТИ) (класти всередину чого-небудь, у що-небудь), ВСУВА́ТИ (УСУВА́ТИ), ВСО́ВУВАТИ (УСО́ВУВАТИ), ЗАСО́ВУВАТИ (ЗАСУВА́ТИ) (сунучи); ВПИХА́ТИ (УПИХА́ТИ), ЗАПИХА́ТИ, ВТИСКА́ТИ (УТИСКА́ТИ), ВТИ́СКУВАТИ (УТИ́СКУВАТИ), БГА́ТИ... Словник синонімів української мови