вкладати

ВКЛАДА́ТИ¹ (УКЛАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВКЛА́СТИ (УКЛА́СТИ), вкладу́, вкладе́ш, док., кого, що.

1. у що. Класти в середину чого-небудь.

Микита спокійно й діловито вкладав речі у віз, дбаючи тільки за одно: щоб не загубилось або не потовклось у дорозі (С. Васильченко);

Оксана пішла в сад, зривала найкращі грона, дбайливо вкладала їх у ящик (А. Шиян);

Я до піхви вклав клинок (В. Сосюра).

2. перен. Надавати чому-небудь певної форми, вигляду.

І ті думки наш передав боян, В сонета вклавши форму бездоганну (П. Дорошко);

Щось важливе хотілося запитати в старого узбека, але в які слова вкладеш його, щоб зрозумів він? (Іван Ле);

// Проймати, наповнювати щось чим-небудь.

– Я не вернусь, Маню... – сказав відтак, вкладаючи насилу супокій і твердість у свій голос (О. Кобилянська);

Насолоджувався [Роман] тим, що міг у загальноприйняті боєві [бойові] кличі й гасла безкарно вкладати свій зміст. Це його веселило (І. Багряний);

// Віддавати, присвячувати кому-, чому-небудь (думки, почуття і т. ін.).

Маринка усі свої сили і хист вкладає в свій перший до братика лист (Н. Забіла);

Багато любові й душевного трепету вклав І. Кочерга в образ патріотки Гільди (із журн.).

3. Вносити на збереження або віддавати для використання (гроші, кошти і т. ін.).

Без рішучих кроків з боку держави екологічні кризові процеси можуть посилюватись у зв'язку з природним бажанням нових власників землі отримати максимальний прибуток і відсутністю можливості вкладати кошти в поліпшення екологічної ситуації (з наук. літ.);

Кооператори вже давно вкладають гроші в нерухомість і товари (із журн.);

Бажаючих вкласти гроші на впорядкування доріг у селі не так і багато (з газ.).

Вклада́ти / вкла́сти в лі́жко див. уклада́ти¹;

Вклада́ти / вкла́сти в ру́ку (в ру́ки) див. уклада́ти¹.

◇ (1) Вклада́ти / вкла́сти [всю] [свою́] ду́шу в що – робити, виконувати, здійснювати і т. ін. що-небудь з великою любов'ю, старанністю, натхненням.

Хорунжий і сам любив цю старовинну пісню і вкладав у неї свою душу. Його тонкий вібруючий голос бринів, мов срібна струна (С. Добровольський);

Боляче переживав [Бронко] провал справи, в яку вклав усю свою душу (Ірина Вільде);

Собор похмуро плив у хмарах вечірніх... Ким він вибудуваний? І яким чудом уцілів? І яку душу хтось у нього вклав, що й через віки вона Єльку торкає? (О. Гончар);

(2) Вклада́ти / вкла́сти в уста́ кого, чиї, книжн. – робити кого-небудь виразником певних ідей, думок, переконань і т. ін. або спонукати когось висловлювати власні думки, погляди і т. ін.

Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Козацький літописець Величко вкладає в уста секретаря гетьмана Самійла Зорки прекрасну промову над гробом гетьмана (з наук. літ.);

Ібсен у п'єсі “Нора”, або “Ляльковий дім”, в уста головної героїні вкладав протест проти принизливої ролі жінки (із журн.);

(3) Вклада́ти / вкла́сти се́рце у кого – виявляти велику любов до кого-, чого-небудь, піклуватися про когось.

Розгорнувши стару Чумацьку Біблію – отаку грубезну книгу, що її любив читати Чумак вечорами осінніми, – отець Яков тихо, але все серце вкладаючи, читав матері про сад Гетсиманський (І. Багряний);

– Та який батько, яка мати вкладе стільки серця у якогось свого Ягідку, скільки вкладе в тебе Вітчизна! (О. Гончар);

(4) Вклада́ти / вкла́сти у ву́ха кому – доносити, передавати кому-небудь щось (перев. таємно).

Знайшлись навіть такі, що вклали панові в уха бунтівничі речі молодика – і от тепер Остап, скривджений і цькований, мусив кинути рідний край (М. Коцюбинський);

На цей раз підстароста вклав у вуха Конецпольському, що Богдан Хмельницький намовив козаків знести табір, коли військо прибуде до Крилова (П. Панч);

Кла́сти (вклада́ти) / покла́сти (вкла́сти, положи́ти) в домови́ну (в моги́лу, в я́му, в труну́ і т. ін.) див. кла́сти.

ВКЛАДА́ТИ² див. уклада́ти¹.