1. Словник української мови в 11 томах

владарювання

ВЛАДАРЮВА́ННЯ, я, с., уроч. Дія за знач. владарюва́ти.

Мрія [донни] Анни про волю — це деспотична мрія про особисту волю для владарювання над іншими (Іст. укр. літ., І, 1954, 667);

Це було непевне, неспокійне владарювання. Століття за століттям Візантія вела жорстокі війни не десь, а в своїй же імперії (Скл., Святослав, 1959, 144).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. владарювання — владарюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. владарювання — -я, с., уроч. Дія за знач. владарювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. владарювання — ВЛАДАРЮВА́ННЯ, я, с., уроч. Дія за знач. владарюва́ти. Це було непевне, неспокійне владарювання. Століття за століттям Візантія вела жорстокі війни не десь, а в своїй же імперії (С. Словник української мови у 20 томах