1. Словник української мови в 11 томах

владарювати

ВЛАДАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., уроч. Те саме, що володарюва́ти.

— А до чого ж тут кури? — каже цар, — нам не дано права владарювати над птахами, у птахів є свій цар (Укр.. казки, 1951, 68);

Панівні реакційні кола та їх буржуазні уряди, вірні давньому принципові — розділяй і владарюй, — сіяли національну ворожнечу і розбрат, намагалися сварити народи між собою (Рильський, III, 1956, 380);

*Образно. Твоїх заводів гул і шум степів могутній, де владарює труд, я так люблю (Сос., Поезії, 1950, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. владарювати — владарюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. владарювати — Панувати, володарювати, владувати, царювати, урядувати, правувати, порядкувати, фам. орудувати, верховодити. Словник синонімів Караванського
  3. владарювати — -юю, -юєш, недок., уроч. Те саме, що володарювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. владарювати — ВЛАДАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., уроч. Те саме, що володарюва́ти. – А до чого ж тут кури? – каже цар, – нам не дано права владарювати над птахами, у птахів є свій цар (з казки); Богів з Олімпу марно тут і кликать, тут владарюють інші вже боги (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. владарювати — див. керувати Словник синонімів Вусика
  6. владарювати — ПАНУВА́ТИ (мати владу над ким-, чим-небудь), ВОЛОДАРЮВА́ТИ, ВЛАДАРЮВА́ТИ уроч., ВЛАДИ́ЧИТИ заст. Народився Гордій з давнього панського роду, що звик панувати над мужиком і так виробив у собі цю потребу панувати... Словник синонімів української мови