влучний
ВЛУ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який точно попадає в ціль, точно спрямований у ціль.
Вистріл був влучний (Фр., VI, 1951, 483);
Молодий сосняк, стогнучи, валився під влучними ударами сокири (Донч., II, 1956, 8).
2. перен. Який точно, чітко розкриває, відбиває суть чого-небудь.
Зауваження майстра були хоча й суворі, але влучні (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 63);
Жарт любив [батько], точене, влучне слово (Довж., II, 1959, 27).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- влучний — влу́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- влучний — -а, -е. 1》 Який точно попадає в ціль, точно спрямований у ціль. 2》 перен. Який точно, чітко розкриває, відбиває сутність чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- влучний — ВЛУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який точно попадає в ціль; точно спрямований у ціль. Вистріл був влучний (І. Франко); Молодий сосняк, стогнучи, валився під влучними ударами сокири (О. Донченко); Мінометники .. Словник української мови у 20 томах
- влучний — див. спритний Словник синонімів Вусика
- влучний — ВДА́ЛИЙ (УДА́ЛИЙ) (який точно, чітко розкриває, відбиває суть чого-небудь), ВЛУ́ЧНИЙ, ВДА́ТНИЙ (УДА́ТНИЙ). І. Котляревський і В. Гоголь відібрали і творчо використали ті теми, образи, прийоми давньої української драматургії... Словник синонімів української мови
- влучний — Влу́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)