1. Словник української мови в 11 томах

вліті

ВЛІ́ТІ (УЛІ́ТІ), присл., розм. Те саме, що влі́тку.

Хто вліті гайнує, той взимі голодує (Номис, 1864, № 558);

Вранці вона [річка] була ясна і чиста і плюскотіла тихенько, мов уліті (Фр., III, 1950, 250).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вліті — пр. літом, літньою <�теплою> порою, серед літа, об літній порі. Словник синонімів Караванського
  2. вліті — і уліті, присл., діал. Влітку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вліті — ВЛІ́ТІ (УЛІ́ТІ), присл., розм. Те саме, що влі́тку. Хто вліті гайнує, той взимі голодує (Номис); Вранці вона [річка] була ясна і чиста і плюскотіла тихенько, мов уліті (І. Франко); Було це рано вліті. Жнива ще не починались (В. Словник української мови у 20 томах
  4. вліті — Влі́ті, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)