вовкувато
ВОВКУВА́ТО. Присл. до вовкува́тий.
Марина вовкувато поглядала то на неї, то на брата (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 146);
— Хто їх [німців] кликав? Вони самі прийшли, — промовив Гелда, вовкувата озираючись (Багмут, Опов., 1959, 18).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вовкувато — вовкува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- вовкувато — Присл. до вовкуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вовкувато — ВОВКУВА́ТО. Присл. до вовкува́тий. Я ж з першого дня дивився на мачуху вовкувато й через неї не держався дому (Б. Антоненко-Давидович); Марина вовкувато поглядала то на неї, то на брата (Ю. Смолич); – Хто їх [німців] кликав? Вони самі прийшли, – промовив Гелда, вовкувато озираючись (І. Багмут). Словник української мови у 20 томах