вовкувато
ВОВКУВА́ТО.
Присл. до вовкува́тий.
Я ж з першого дня дивився на мачуху вовкувато й через неї не держався дому (Б. Антоненко-Давидович);
Марина вовкувато поглядала то на неї, то на брата (Ю. Смолич);
– Хто їх [німців] кликав? Вони самі прийшли, – промовив Гелда, вовкувато озираючись (І. Багмут).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вовкувато — вовкува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- вовкувато — Присл. до вовкуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вовкувато — ВОВКУВА́ТО. Присл. до вовкува́тий. Марина вовкувато поглядала то на неї, то на брата (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 146); — Хто їх [німців] кликав? Вони самі прийшли, — промовив Гелда, вовкувата озираючись (Багмут, Опов., 1959, 18). Словник української мови в 11 томах