вогнище

ВО́ГНИЩЕ (розм. О́ГНИЩЕ), а, с.

1. Купа дров, хмизу і т. ін., що горить.

[Карпо:] Розкладу вогнище, ляжу та й буду думати (Кроп., II, 1958, 124);

Треба буде перепливти через річку, швидко назбирати дров на тім боці і розпалити вогнище (Багмут, Щасл. день.., 1959, 102);

Подекуди вже палили вогнища з сухого бур’яну, біля них грілися трудармійці (Тют., Вир, 1964, 482).

Піоне́рське во́гнище — вогнище (або його імітація), біля якого відбуваються урочисті збори піонерів.

Піонерське вогнище під ліском горить (Перв., Райдуга.., 1960, 34).

Дома́шнє (роди́нне, сіме́йне) во́гнище — своя оселя, родина, сім’я.

По довголітній розлуці він вернув до свойого [свого] домашнього огнища! (Фр., VI, 1951, 412).

2. Місце, де розкладали вогонь.

На підлозі житла на однаковій віддалі одне від одного знаходилися три.. вогнища з кістковим і дерев’яним вугіллям (Вісник АН, 12, 1957, 55).

3. перен. Джерело, місце, звідки що-небудь поширюється; центр, зосередження чого-небудь.

Тихович побачив, що комісія не змогла злокалізувати філоксеру, не пустити її за межу звісних уже комісії філоксерних вогнищ (Коцюб., І, 1955, 223);

Великим вогнищем польської культури в споруджений у Варшаві силами і коштами Радянського Союзу великий Палац культури і науки (Мист., 5, 1956, 33);

Коливання грунту.. виникають від поштовху в глибині Землі. Це місце звуть вогнищем, або центром, землетрусу (Про вулкани.., 1955, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вогнище — (купа чогось, що горить) багаття, вогонь, діал. ватра. Словник синонімів Полюги
  2. вогнище — во́гнище іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. вогнище — Багаття, ватра, вогонь, полум'я; (рідне) гніздо, пенати, домівка, хата. Словник синонімів Караванського
  4. вогнище — [вогниешчеи] -шча, м. (ў) -шч'і Орфоепічний словник української мови
  5. вогнище — (розм. огнище), -а, с. 1》 Купа дров, хмизу і т. ін., що горить. Домашнє (родинне, сімейне) вогнище — своя оселя, родина, сім'я. 2》 Місце, де розкладали вогонь. 3》 перен. Джерело, місце, звідки що-небудь поширюється; центр, зосередження чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вогнище — ВО́ГНИЩЕ, а, с. 1. Купа дров, хмизу і т. ін., що горить. [Карпо:] Розкладу вогнище, ляжу та й буду думати (М. Кропивницький); В степу блимали вогнища, надходила ніч (М. Словник української мови у 20 томах
  7. вогнище — Багаття, багаттячко, ватра, ватрище, ватронька, жариво (багаття, що дотліває), жарище, костер, кострище, куриво, курище (вогнище, розведене для диму), огнище Фразеологічні синоніми: купальський вогонь Словник синонімів Вусика
  8. вогнище — дома́шнє (роди́нне, сіме́йне) во́гнище. Своя оселя, родина, сім’я. По довголітній розлуці він вернув до свойого (свого) домашнього огнища! (І. Франко); — Ставши під сухими дубами, обернулась на своє родинне вогнище, яке пригасло ось такої прикрашеної в цвіт і щебет вродливої весни... (Є. Гуцало). Фразеологічний словник української мови
  9. вогнище — ВО́ГНИЩЕ (купа дров, хмизу і т. ін., що горить), БАГА́ТТЯ, ВОГО́НЬ, О́ГНИЩЕ розм., ОГО́НЬ розм., ВО́ГНИСЬКО розм., ВА́ТРА діал., ВА́ТРИЩЕ діал.; КУ́РИВО рідше, КУ́РИЩЕ діал. (димне для обкурювання). Словник синонімів української мови
  10. вогнище — Во́гнище, звич. о́гнище, -ща Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. вогнище — Вогнище, -ща с. = огнище. Словник української мови Грінченка