1. Словник української мови в 11 томах

водопій

ВОДОПІ́Й, по́ю, ч.

1. Місце на річці, озері і т. ін., де напувають худобу або куди приходять пити дикі тварини.

— Товар, паночку, погнав напувати. Та онде й він, — указала Оришка в вікно, уздрівши Кирила, що гнав теляток та овечат від водопою (Мирний, III, 1954, 310);

Тимко взяв у руки батіг і.. погнав волів до водопою (Тют., Вир, 1964, 13);

Для копитних звірів влаштовують штучні водопої (Наука.., 8, 1959, 34).

2. Пиття води тваринами.

І такою сонливістю повіває від тих погорблених хаток, мов у жаркий день від череди на стійлі після водопою (Руд., Остання шабля, 1959, 369);

До ріки з пасовища лісного спускався Олень той, спраглий на сонці, жадобу втомить водопоєм (Гомер, Одіссея, перекл. Бориса Тена, 1963, 177).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. водопій — водопі́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. водопій — [водоп’ій] -пойу, ор. -пойеим, м. (на) -пойі Орфоепічний словник української мови
  3. водопій — -пою, ч. 1》 Місце на річці, озері і т. ін., де напувають худобу або куди приходять пити дикі тварини. 2》 Пиття води тваринами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. водопій — ВОДОПІ́Й, по́ю, ч. 1. Місце на річці, озері і т. ін., де напувають худобу або куди приходять пити воду дикі тварини. – Товар, паночку, погнав напувати. Словник української мови у 20 томах
  5. водопій — Водопі́й, -по́ю, -по́єві; -по́ї, -по́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. водопій — Водопій, -пою м. Водопой. Бере Ох того коня за поводи, веде до водопою до річки. Рудч. Ск. ІІ. 112. Словник української мови Грінченка