войовничий
ВОЙОВНИ́ЧИЙ, а, е.
1. Який прагне або схильний воювати.
Постає кругом по світі Плем’я сміле, войовниче (Фр., X, 1954, 120);
Третя доба — мідяна — за срібною хутко настала; Люд войовничий, суворої вдачі, до зброї охочий, Але ж іще не злочинний (Зеров, Вибр., 1966, 302);
Скіфи були войовничими племенами (Іст. УРСР, І, 1953, 25);
// Спрямований на розв’язання війни.
Войовнича політика імперіалістичних держав.
2. перен. Який веде непримиренну боротьбу з ким-, чим-небудь.
В боротьбі з ворожою ідеологією мужніли сили нашої літератури, утверджувалась її войовнича комуністична партійність (Укр. літ., 10, 1957, 5);
Войовничий матеріаліст і атеїст, Писарєв невтомно боровся проти релігійної ідеології та її проповідників (Наука.., 12, 1958, 50);
// Який виражає, виявляє готовність до сутички, суперечки, бійки.
Андрій раптом зіскакує й стає в войовничу позу (Вас., І, 1959, 156).
Значення в інших словниках
- войовничий — войовни́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- войовничий — [войоўничией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
- войовничий — -а, -е. 1》 Який прагне або схильний воювати. || Спрямований на розв'язання війни. 2》 перен. Який веде непримиренну боротьбу з ким-, чим-небудь. || Який виражає, виявляє готовність до сутички, суперечки, бійки. Войовничий запал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- войовничий — ВОЙОВНИ́ЧИЙ, а, е. 1. Який прагне або схильний воювати. Постає кругом по світі Плем'я сміле, войовниче (І. Франко); Яскраве синє небо й яскраво-жовті лани .. нагадували про безмежну їхню, сонячну Батьківщину, про їхніх войовничих предків (І. Словник української мови у 20 томах
- войовничий — див. задерикуватий Словник синонімів Вусика
- войовничий — Войовни́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- войовничий — Войовничий, -а, -е Воинственный. Словник української мови Грінченка