1. Словник української мови в 11 томах

войовниче

ВОЙОВНИ́ЧЕ. Присл. до войовни́чий.

— На вас, тату, як мені здається, нічим не вгодиш! — насупився Тимофій. — Як це нічим? — Одразу скипів старий і войовниче потягнувся до палиці (Стельмах, II, 1962, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. войовниче — войовни́че прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. войовниче — Присл. до войовничий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. войовниче — ВОЙОВНИ́ЧЕ. Присл. до войовни́чий. Воєнний комендант з Кленів .. помітно повеселішав, жвавіше заморгав оком і войовниче замахав рукою (С. Скляренко); Стратон Стратонович, як завжди, підсмикнув штани і войовниче спрямував свої кроки до дверей (О. Словник української мови у 20 томах