войовниче

ВОЙОВНИ́ЧЕ.

Присл. до войовни́чий.

Воєнний комендант з Кленів .. помітно повеселішав, жвавіше заморгав оком і войовниче замахав рукою (С. Скляренко);

Стратон Стратонович, як завжди, підсмикнув штани і войовниче спрямував свої кроки до дверей (О. Чорногуз);

– На вас, тату, як мені здається, нічим не вгодиш! – насупився Тимофій. – Як це нічим? – Одразу скипів старий і войовниче потягнувся до палиці (М. Стельмах);

В калюжі під корчмою купалися горобці, відстовбурчували пір'я, наскакували один на одного, войовниче цвірінькали (Ю. Мушкетик).