1. Словник української мови у 20 томах

войовниця

ВОЙОВНИ́ЦЯ, і, ж., заст.

Жін. до войовни́к.

Камілла – страшна войовниця, І знахурка, і чарівниця (І. Котляревський);

Серед спалених начервоно скель доживають вільні войовниці в безнадійнім бою за жіночу долю (Н. Королева);

Тримаючи дружину за руку, Богдан обійшов постамент довкола .. Вони довго вдивлялися в обличчя матері з дитям .. То був віковічний образ матері-України – дівчини-войовниці (О. Бердник);

Улюблена дочка Зевса Афіна змальована в “Іліаді” і “Одіссеї” як грізна войовниця (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. войовниця — войовни́ця іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. войовниця — -і. Жін. до войовник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. войовниця — ВОЙОВНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до войовни́к. Камилла… войовниця, І знахурка, і чарівниця (Котл., І, 1952, 197); Його [Зевса] улюблена дочка Афіна змальована в "Іліаді" і "Одіссеї" як грізна войовниця (Іст. стар. світу, 1957, 77). Словник української мови в 11 томах
  4. войовниця — Войовниця, -ці ж Воительница. Камилла страшна войовниця і знахурка, і чарівниця. Котл. Ен. IV. 71. Словник української мови Грінченка