1. Словник української мови в 11 томах

волхв

ВОЛХВ, а́, ч. У давніх слов’ян — ворожбит, чарівник.

О, матері! щасливі тричі ви, Коли про вашу любую дитину Не дбають ні царі, ні мудрії волхви (Л. Укр., І, 1951, 419);

Слов’яни вірили, що є люди, які вміють угадувати волю богів; таких людей вони називали волхвами, або чаклунами (Іст. СРСР, I, 1956, 35).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волхв — волхв іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. волхв — -а, ч. У давніх слов'ян – ворожбит, чарівник. Три волхви (три царі) рел. — волхви, які прийшли з подарунками до новонародженого Ісуса Христа і проголосили його Сином Божим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. волхв — ВОЛХВ, а́, ч. У давніх слов'ян – жрець, служитель язичницького релігійного культу. Волхви знають лише один світ, у межах якого, хоча й на різних рівнях, діють і люди, і Бог, і диявол (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. волхв — ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК заст., ЧОРНОКНИ́ЖНИК заст., ВІДЬМА́К заст.; ЗАКЛИНА́Ч заст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ заст. Словник синонімів української мови