волхв
ВОЛХВ, а́, ч.
У давніх слов'ян – жрець, служитель язичницького релігійного культу.
Волхви знають лише один світ, у межах якого, хоча й на різних рівнях, діють і люди, і Бог, і диявол (з наук. літ.);
Волхви володіли, як правило, багатьма мовами, зокрема арабською, латинською, грецькою, німецькою, вірменською (з наук. літ.);
* У порівн. За одними встають другі, усі, і неначе волхви над яслами з народженим Ісусом, зворушено і з надією дивляться на святу реліквію великого роду (В. Винниченко);
// Ворожбит, чарівник.
О, матері! щасливі тричі ви, Коли про вашу любую дитину Не дбають ні царі, ні мудрії волхви (Леся Українка);
Уже зайнялись перші вогнища й пішов угору дим, уже волхви й конячу голову, й руду кішку на вогні спалили (І. Білик);
Слов'яни вірили, що є люди, які вміють угадувати волю богів; таких людей вони називали волхвами, або чаклунами (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- волхв — волхв іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- волхв — -а, ч. У давніх слов'ян – ворожбит, чарівник. Три волхви (три царі) рел. — волхви, які прийшли з подарунками до новонародженого Ісуса Христа і проголосили його Сином Божим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- волхв — ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК заст., ЧОРНОКНИ́ЖНИК заст., ВІДЬМА́К заст.; ЗАКЛИНА́Ч заст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ заст. Словник синонімів української мови
- волхв — ВОЛХВ, а́, ч. У давніх слов’ян — ворожбит, чарівник. О, матері! щасливі тричі ви, Коли про вашу любую дитину Не дбають ні царі, ні мудрії волхви (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах