волхв
-а, ч.
У давніх слов'ян – ворожбит, чарівник.
Три волхви (три царі) рел. — волхви, які прийшли з подарунками до новонародженого Ісуса Христа і проголосили його Сином Божим.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- волхв — волхв іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- волхв — ВОЛХВ, а́, ч. У давніх слов'ян – жрець, служитель язичницького релігійного культу. Волхви знають лише один світ, у межах якого, хоча й на різних рівнях, діють і люди, і Бог, і диявол (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- волхв — ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК заст., ЧОРНОКНИ́ЖНИК заст., ВІДЬМА́К заст.; ЗАКЛИНА́Ч заст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ заст. Словник синонімів української мови
- волхв — ВОЛХВ, а́, ч. У давніх слов’ян — ворожбит, чарівник. О, матері! щасливі тричі ви, Коли про вашу любую дитину Не дбають ні царі, ні мудрії волхви (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах