1. Словник української мови в 11 томах

воєнний

ВОЄ́ННИЙ, а, е. Стос. до війни, пов’язаний з нею.

Організатори агресивної війни змушені були припинити воєнні операції проти Єгипту (Рад. Укр., 18.XI 1956, 4);

Ніколи ми не забудемо.. комсомольця Юрія Смирнова, що до останнього подиху хоронив воєнну таємницю (Панч, В дорозі, 1959, 254).

◊ Воє́нний комуні́зм — економічна політика Радянської влади в період громадянської війни 1918-1920 рр.

Продподаток є одна з форм переходу від своєрідного "воєнного комунізму".. до правильного соціалістичного продуктообміну (Ленін, 32, 1951, 311).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воєнний — воє́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. воєнний — [войен:ией] м. (на) -н :ому /-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  3. воєнний — -а, -е. Стос. до війни, пов'язаний з нею. Воєнний стан — правовий режим в країні або в окремих її частинах, що його встановлює вищий орган влади за певних обставин (напр. на час війни). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. воєнний — ВОЄ́ННИЙ, а, е. Стос. до війни, пов'язаний з нею. Козятин. Це з тих українських станцій, станцій-стрілок, що на них воєнна фортуна не раз переводила на різні колії поїзд історії (Б. Антоненко-Давидович); 9 травня посеред села на майдані зібрали мітинг. Словник української мови у 20 томах
  5. воєнний — гарма́тне м’я́со. Той, ті, кого посилають на несправедливу, загарбницьку війну, на очевидну загибель. А раб безмовний — не людина, Гарматне м’ясо тільки він… І жруть його гармата й міна (М. Фразеологічний словник української мови
  6. воєнний — БОЙОВИ́Й (пов'язаний з виконанням воєнних дій, веденням бою); ВОЄ́ННИЙ (стосовний до ведення війни); БРА́ННИЙ заст., поет., уроч., РА́ТНИЙ заст., поет., уроч. Словник синонімів української мови
  7. воєнний — Воє́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)