1. Словник української мови в 11 томах

впроваджувати

ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПРОВА́ДИТИ (УПРОВА́ДИТИ), джу, диш, док., перех.

1. до чого, у що. Уводити когось куди-небудь.

Женя привітала батька весело, впровадила до своїх покоїв (Фр., VIII, 1952, 89);

Він рвучко схопив його за лікоть і не впровадив, а просто втягнув у свій кабінет (Рибак, Час.., 1960, 250);

// перен. Втягати в що-небудь.

Нехай же та личина люта. Що нас впровадила в війну, І ганьбою до всіх надута. Походить більш на сатану (Котл., І, 1952, 276);

// перен. Надавати певного стану.

То [читання] мене впроваджує в сатиричний настрій (Л. Укр., V, 1956, 39).

2. Уводити що-небудь у дію, у практику і т. ін.

Він з бригадою комуністичної праці, з численними добровільними помічниками її впроваджує механізоване доїння (Вол., Місячне срібло, 1961, 263);

Що ж, люди однаковими не можуть бути. Один сам культуру впроваджує, другого треба наштовхнути на це (Хлібороб Укр., 10, 1965, 26).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. впроваджувати — впрова́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. впроваджувати — <�УПРОВАДЖУВАТИ> (до хати) уводити, (у війну) втягати, затягати; (моду) запроваджувати, закорінювати, заводити. Словник синонімів Караванського
  3. впроваджувати — (упроваджувати), -ую, -уєш, недок., впровадити (упровадити), -джу, -диш, док., перех. 1》 до чого, у що. Уводити когось куди-небудь. || перен. Втягати в що-небудь. || перен. Надавати певного стану. 2》 Уводити що-небудь у дію, у практику і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. впроваджувати — ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПРОВА́ДИТИ (УПРОВА́ДИТИ), джу, диш, док. 1. кого, що до чого, у що. Уводити когось куди-небудь. Поки ревнивець вартує коло дверей, жінка впроваджує до себе коханця через горище (М. Лукаш, пер. з тв. Словник української мови у 20 томах
  5. впроваджувати — див. упроваджувати Словник синонімів Вусика
  6. впроваджувати — ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ) (ведучи, супроводжуючи, допомагати або примушувати зайти куди-небудь, у межі чогось), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ рідше. — Док.: ввести́ (увести́), завести́, впрова́дити (упрова́дити), запрова́дити. Словник синонімів української мови
  7. впроваджувати — Впрова́джувати, -джую, -джуєш; впрова́дити, -ва́джу, -диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)