врубуватися
ВРУ́БУВАТИСЯ (УРУ́БУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВРУБА́ТИСЯ (УРУБА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, док.
1. Рубаючи, заглиблюватися в що-небудь.
Коли Іван Юхимович підійшов до людей, що врубувалися кайлами в мерзлий грунт, вони розігнули спини (Руд., Остання шабля, 1959, 292);
В темному забої В пласти урубуються шахтарі-герої (Бичко, Сійся.., 1959, 30);
*Образно. Картини навколишнього життя змінювались поступово, наче сокирою врубувалися в пам’ять [Тараса], щоб залишитись у ній назавжди (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 17).
2. Користуючись холодною зброєю, вриватися у ворожі лави.
Шестеро уланів налетіли на Остапа. — Остапе, Остапе, не давайся! — кричав Тарас, врубуючись в гущу ляхів (Довж., І, 1958, 264);
— Не дивлячись на урагановий вогонь.., ми врубалися у фланг [ворога] (Ю. Янов., І, 1958, 199).
3. тільки недок. Пас. до вру́бувати.
Крокв’яні ноги врубувалися у верхній вінець зрубу (Дерев. зодч. Укр., 1949, 63).
Значення в інших словниках
- врубуватися — вру́буватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- врубуватися — (урубуватися), -уюся, -уєшся, недок., врубатися (урубатися), -аюся, -аєшся, док. 1》 Рубаючи, заглиблюватися в що-небудь. 2》 Користуючись холодною зброєю, вриватись у ворожі лави. 3》 тільки недок. Пас. до врубувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- врубуватися — ВРУ́БУВАТИСЯ (УРУ́БУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВРУБА́ТИСЯ (УРУБА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок. і док. 1. Рубаючи, заглиблюватися в що-небудь. Коли Іван Юхимович підійшов до людей, що врубувалися кайлами в мерзлий ґрунт, вони розігнули спини (М. Словник української мови у 20 томах