вселяти
ВСЕЛЯ́ТИ (УСЕЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВСЕЛИ́ТИ (УСЕЛИ́ТИ), вселю́, все́лиш, док., перех.
1. без додатка і куди, у що. Приміщати когось на проживання куди-небудь, до кого-небудь; поселяти.
— Вселяти людей без речей. Навіщо це? (Код., Вибр., 1953, 127);
[Середа:] А що, коли б нам Людмилу Іванівну вселити в один з наших нових будинків? (Голов., Драми, 1958, 70).
2. кому і в кого, перен. Викликати певні почуття, навівати, збуджувати думки.
Неймовірні чутки розколихують тіні людей, вселяють їм крихти надій повернутись на Україну чи хоча 6 щось правдиве почути про неї (Стельмах, II, 1962, 254);
Мистецтво.. повинно вселяти людям певність у своїх силах, віру в майбутнє, кликати їх на шлях боротьби (Талант.., 1958, 159);
Нічого для себе святішого не бачив він [Т. Шевченко], як підняти гучним закликом народ з землі,.. вселити в його серце віру в перемогу (Слово про Кобзаря, 1961, 52).
Значення в інших словниках
- вселяти — вселя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вселяти — <�УСЕЛЯТИ> селити, поселяти, вселювати; (думку) навівати, навіювані, уроювати, надихати, накликати; (страх) сіяти, прищеплювати, збуджувати. Словник синонімів Караванського
- вселяти — (уселяти), -яю, -яєш, недок., вселити (уселити), вселю, вселиш, док., перех. 1》 без додатка і куди, у що.Приміщати когось на проживання куди-небудь, до кого-небудь; поселяти. 2》 кому і в кого, перен. Викликати певні почуття, навівати, збуджувати думки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вселяти — ВСЕЛЯ́ТИ (УСЕЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВСЕЛИ́ТИ (УСЕЛИ́ТИ), вселю́, все́лиш, док., кого. 1. куди і без дод., у що. Поміщати для проживання куди-небудь, до кого-небудь; поселяти. Словник української мови у 20 томах
- вселяти — ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ... Словник синонімів української мови