вселятися
ВСЕЛЯ́ТИСЯ (УСЕЛЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., ВСЕЛИ́ТИСЯ (УСЕЛИ́ТИСЯ), вселю́ся, все́лишся, док.
1. без додатка і куди, у що. Займати приміщення (квартиру, будинок тощо); оселятися.
Біля будинку була метушня: вселялися нові мешканці (Донч., І, 1956, 376);
Давай [стара пані] мене лаяти. Ще нахвалялась і бити. А ми.. того не дознавали од неї, поки не вселилась панночка (Вовчок, І, 1955, 111).
2. у кого, перен. Опановувати кого-небудь (про почуття, думки тощо).
І вселявся в Юхима острах (Ле, Ю. Кудря, 1956, 22);
Сама ж [Сивилла] вся корчилась, кривилась, Мов дух вселився в неї злий (Котл., I, 1952, 119).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вселятися — вселя́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вселятися — (уселятися), -яюся, -яєшся, недок., вселитися (уселитися), вселюся, вселишся, док. 1》 без додатка і куди, у що. Займати приміщення (квартиру, будинок тощо); оселятися. 2》 у кого, перен. Опановувати кого-небудь (про почуття, думки тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вселятися — ВСЕЛЯ́ТИСЯ (УСЕЛЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., ВСЕЛИ́ТИСЯ (УСЕЛИ́ТИСЯ), вселю́ся, все́лишся, док. 1. куди і без дод., у що. Займати місце для проживання; поселятися. Біля будинку була метушня: вселялися нові мешканці (О. Словник української мови у 20 томах
- вселятися — ВСЕЛЯ́ТИСЯ (УСЕЛЯ́ТИСЯ) (займати квартиру — приміщення, будинок), ВЛАШТО́ВУВАТИСЯ (УЛАШТО́ВУВАТИСЯ), ЗУПИНЯ́ТИСЯ (на деякий час). — Док.: всели́тися (усели́тися), влаштува́тися (улаштува́тися), зупини́тися. Словник синонімів української мови