вселятися

ВСЕЛЯ́ТИСЯ (УСЕЛЯ́ТИСЯ) (займати квартиру — приміщення, будинок), ВЛАШТО́ВУВАТИСЯ (УЛАШТО́ВУВАТИСЯ), ЗУПИНЯ́ТИСЯ (на деякий час). — Док.: всели́тися (усели́тися), влаштува́тися (улаштува́тися), зупини́тися. В кінці твору — всі одужують, одружуються, вселяються в нові квартири (Ю. Мушкетик); — Ну, збирайся. Підемо влаштовуватись в гуртожиток (Григорій Тютюнник); Все рідше почали траплятись "етапи" — будівлі, де партія засуджених зупинялась на ночівлю (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вселятися — вселя́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вселятися — (уселятися), -яюся, -яєшся, недок., вселитися (уселитися), вселюся, вселишся, док. 1》 без додатка і куди, у що. Займати приміщення (квартиру, будинок тощо); оселятися. 2》 у кого, перен. Опановувати кого-небудь (про почуття, думки тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вселятися — ВСЕЛЯ́ТИСЯ (УСЕЛЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., ВСЕЛИ́ТИСЯ (УСЕЛИ́ТИСЯ), вселю́ся, все́лишся, док. 1. куди і без дод., у що. Займати місце для проживання; поселятися. Біля будинку була метушня: вселялися нові мешканці (О. Словник української мови у 20 томах
  4. вселятися — ВСЕЛЯ́ТИСЯ (УСЕЛЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., ВСЕЛИ́ТИСЯ (УСЕЛИ́ТИСЯ), вселю́ся, все́лишся, док. 1. без додатка і куди, у що. Займати приміщення (квартиру, будинок тощо); оселятися. Біля будинку була метушня: вселялися нові мешканці (Донч. Словник української мови в 11 томах