вскакувати
ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ), ую, уєш, недок., ВСКО́ЧИТИ (УСКО́ЧИТИ), чу, чиш, док.
1. в що. Скакати, стрибати в середину чого-небудь.
Кілька разів Остап вскакував у воду мало не по пояс (Коцюб., І, 1955, 351);
Бійці, брьохкаючись по коліна у воді, на бігу вскакували в свої хиткі судна (Гончар, І, 1954, 321);
Як ось перед якуюсь гору Прийшли [Еней з Сивиллою], і в ній велику нору Знайшли і вскочили туди (Котл., І, 1952, 127);
Данило, сміючись, допоміг Арсенькові вскочити в мішок з головою і прикрив зверху брезентом (Трубл., І, 1955, 155);
// розм. Швидко вбігати, в’їздити в середину чого-небудь.
[Пріська:] Де мені сховатись? (Ускакує в курінь і, не примітивши Печариці, наступає на його) (Мирний, IV, 1955, 158);
[Жандарм:] Гей, люди! За ним!.. Не дайте йому в ліс ускочити! (Фр., IX, 1952, 182);
Настала перерва, і до кімнати вскочило гамірливе комсомольське товариство (Донч., II, 1956, 178).
◊ Вска́кувати (вско́чити) в гре́чку див. гре́чка;
У ві́чі вско́чити див. о́ко.
2. перен. Потрапляти в певне оточення.
[Старшина:] Посадови кого другого на моє місце — здуріє! [Роман:] Не здуріє, а задуріє? Та як і не задуріти: з мужиків та зразу в пани вскочити? (Кроп., II, 1958, 17);
// Потрапляти в біду.
— Отеє вскочила, — думала вона. — Ні, не буду я тут, не витримаю (Коцюб., І, 1955, 67);
На селі де-не-де світиться по хатах, де поночі, собачня гвалтує. Якось аж моторошно. Аж оце, думаємо собі, вскочили (Головко, II, 1957, 326).
◊ Вско́чити в хале́пу [по са́мі ву́ха] — зазнати неприємності, біди.
— Ой, Даниле, Даниле, ускочиш ти в халепу колись за свій язик! (Головко, II, 1957, 641).
Значення в інших словниках
- вскакувати — вска́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вскакувати — (у що) скакати, стрибати; (в халепу) П. потрапляти уклепуватися, див. УКЛЕПАТИСЯ. Словник синонімів Караванського
- вскакувати — (ускакувати), -ую, -уєш, недок., вскочити (ускочити), -чу, -чиш, док. 1》 в що.Скакати, стрибати всередину чого-небудь. || розм. Швидко вбігати, в'їздити всередину чого-небудь. 2》 перен. Потрапляти в певне оточення. || Потрапляти в біду. Вскочити в халепу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вскакувати — ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ), ую, уєш, недок., ВСКО́ЧИТИ (УСКО́ЧИТИ), чу, чиш, док. 1. в що. Скакати, стрибати в середину чого-небудь. Кілька разів Остап вскакував у воду мало не по пояс (М. Словник української мови у 20 томах
- вскакувати — скака́ти (вска́кувати) / ско́чити (вско́чити) в гре́чку. Зраджувати дружині (чоловікові); мати нешлюбні зв’язки. (Зінька (сама):) Ач, стара, вже й зуби погнили, а їй зальоти на думці: заманулося на старість у гречку скакати (М. Фразеологічний словник української мови
- вскакувати — В'ЇЖДЖА́ТИ (УЇЖДЖА́ТИ) (їдучи, потрапляти в межі, всередину чогось), В'ЇЗДИ́ТИ (УЇЗДИ́ТИ), ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ, ВКО́ЧУВАТИ (УКО́ЧУВАТИ) розм., ВКО́ЧУВАТИСЯ (УКО́ЧУВАТИСЯ) розм.; ВЛІТА́ТИ, ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ) (швидко). — Док. Словник синонімів української мови