вскакувати

ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ), ую, уєш, недок., ВСКО́ЧИТИ (УСКО́ЧИТИ), чу, чиш, док.

1. в що. Скакати, стрибати в середину чого-небудь.

Кілька разів Остап вскакував у воду мало не по пояс (М. Коцюбинський);

Бійці, брьохаючись по коліна у воді, на бігу вскакували в свої хиткі судна (О. Гончар);

Вилiтає перша пожежна машина, рiзко гальмує, в її кабiну вскакує Григорiй (В. Яворівський);

Данило, сміючись, допоміг Арсенькові вскочити в мішок з головою і прикрив зверху брезентом (М. Трублаїні);

// розм. Швидко вбігати, в'їздити в середину чого-небудь.

[Пріська:] Де мені сховатись? (Ускакує в курінь і, не примітивши Печариці, наступає на його [нього]) (Панас Мирний);

[Жандарм:] Гей, люди! За ним!.. Не дайте йому в ліс ускочити! (І. Франко);

Настала перерва, і до кімнати вскочило гамірливе .. товариство (О. Донченко).

2. перен. Потрапляти в певне оточення.

[Старшина:] Посадови кого другого на моє місце – здуріє! [Роман:] Не здуріє, а задуріє? Та як і не задуріти: з мужиків та зразу в пани вскочити? (М. Кропивницький);

// Потрапляти в біду.

– Отеє вскочила, – думала вона. – Ні, не буду я тут, не витримаю (М. Коцюбинський);

На селі де-не-де світиться по хатах, де поночі, собачня ґвалтує. Якось аж моторошно. Аж оце, думаємо собі, вскочили (А. Головко).

(1) У спаш уско́чити (забрести́, пода́тися і т. ін.) – зайти на посіви, сінокоси (про худобу).

Уже й маленькі лошата й телята одвикають скакати, бо котре хоч трохи вище підскочить, то й ускочить у спаш (В. Самійленко);

Знаючи норов нашої шкапи, я дуже опасався [побоювався], щоб вона кудись не забрела в спаш (М. Стельмах).

◇ (2) Вска́кувати / вско́чити в шко́ду – робити що-небудь недозволене, завдаючи цим комусь неприємностей, прикростей, збитків і т. ін.

Дозволяв [колгосп] пасти коня та корову на колгоспному вигоні, не штрафував його за гусей, котрі інколи ускакували в шкоду (Д. Бедзик);

[Платон Гаврилович:] Чисте мені горе з ним, так і никає, щоб куди в шкоду вскочить (С. Васильченко);

(3) Вско́чити в за́шморг – опинитися в небезпечному становищі.

– Старайся як можна далі відійти [від концтабору], але йди обережно, щоб де знову в зашморг не вскочив (Ю. Збанацький);

(4) Вско́чити ви́ще халя́в – потрапити в неприємне, скрутне становище.

– Треба тікати звідси! – говорив Остап Соломії, оповідаючи їй свої спостереження, – а то ще вскочиш вище халяв (М. Коцюбинський);

(5) Вско́чити (встря́ти) в ха́ле́пу (в на́па́сть, в раху́бу і т. ін.):

а) потрапити в неприємну ситуацію, зробивши що-небудь необдумане, допустивши якусь помилку, якийсь недогляд і т. ін.; завдати собі клопоту.

Перебула я на Дону всього. Трохи була не вскочила і в велику напасть (Ганна Барвінок);

Той резидент ніколи не зичив добра гетьману і коли радить, то тільки на безголів'я. Треба буде остерегти, щоб бува не вскочив у якусь халепу (М. Лазорський);

Забороняли продавати українські книжки, навіть дозволені цензурою; та й самі продавці, аби не вскочити в мороку та клопіт, зрікались брати на продаж наші книжки (І. Огієнко);

Він підтюпцем рушив униз, розуміючи вже, що встряв у якусь рахубу (С. Голованівський);

– Отак і повинні ми відчувати твердість влади, – глибокодумно прорік Кошіль, тільки зараз збагнувши, в яку халепу він ускочив через свою дурість (М. Стельмах);

б) стати причетним до чого-небудь поганого, осудливого, через когось виявитися замішаним у чомусь.

Здоровань-лісничий заставив скидати стояки на те місце, звідки вони були взяті, склав акта і поїхав геть, не сказавши ні слова, Йонька плювався всю дорогу.., всю вину звалив на хлопців: – Через вас .. у халепу вскочив (Григорій Тютюнник);

(6) Вско́чити і ви́скочити – вийти завжди із складного становища, позбутися небезпеки.

– Тут, либонь, і той не зуміє дістати зайвого життя на продаж, хто меткий, хто вміє вскочити і вискочити (Є. Гуцало);

(7) Вско́чити як ри́ба в не́від – необачно, зопалу опинитися в неприємному, скрутному становищі.

Галя побачила, що вскочила з Чіпкою як риба в невід (Панас Мирний);

Скака́ти (вска́кувати, стриба́ти) / ско́чити (вско́чити, стрибну́ти) в гре́чку див. скака́ти;

(8) Уско́чити в сли́вки́ – зазнати невдачі в чому-небудь, опинитися в незручному, неприємному становищі.

Випросилась наша Оксана і, як муха, від нього полетіла.. Ось у такі сливки ускочили наші старости! Піймали облизня (Г. Квітка-Основ'яненко);

(9) Як (мов, ні́би і т. ін.) у ві́чі (в о́чі) не вско́чити – дуже лагідно, улесливо запобігти перед ким-небудь, підлеститися до когось.

[Проня:] То таки ви? Мені одно, а друге другій? При мені у очі мало не вскочите, а за очі банітувати... (М. Старицький);

[Герцик:] І знов, котрий лисичить, умизгається та лебезує, мов у вічі не вскоче [вскочить], – чи не частіше всього держе [держить] за пазухою каменюку?.. (М. Кропивницький);

– Кульбако, розказуй вірш. – Він і на неї смиренником, святенником, трохи у вічі не вскочить: – Ганно Остапівно, який вірш? (О. Гончар).