вторинний

ВТОРИ́ННИЙ, а, е, книжн.

1. Який становить другий етап у розвитку чого-небудь або другий ступінь за складом, складністю.

Вагання щодо заміни вторинного о (з ъ) та давнього о в префіксах пов’язано у Шевченка з діалектним впливом (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 233);

Випадки вторинного цвітіння дуже цікаві для науки (Знання.., 5,1965, 18);

// Який є доповненням, додатком до першого.

Вторинне обмотування;

// Який залежить від чогось, є наслідком чого-небудь.

Матеріалізм у повній згоді з природознавством бере за первинне дане матерію, вважаючи вторинним свідомість, мислення, відчуття.. (Ленін, 14, 1949, 32);

Підвищення кров’яного тиску може бути вторинним або симптоматичним у результаті захворювання деяких органів і систем (Наука.., 4, 1961, 51).

2. рідко. Неголовний, другорядний, побічний.

Крім основного уранового пального, в практиці атомної енергетики застосовують і окремі види вторинного ядерного пального (Наука., 11, 1956, 16);

— А яка вона саме, та професія? — не втерпів Барило. — Заготівля вторинної сировини (Кучер, Трудна любов, 1960, 254).