вторинний

втори́нний

[вторин:ией]

м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вторинний — ДРУГОРЯ́ДНИЙ (не головний, не основний), ПОБІ́ЧНИЙ, ПРИВХІДНИ́Й, ДРУ́ГИЙ перев. із сл. план, роль, розм., ВТОРИ́ННИЙ книжн. Минуло два місяці розлуки, і кожний лист був як повість жалю й розради.. Не було слів ні випадкових, ні другорядних... (Т. Словник синонімів української мови
  2. вторинний — ВТОРИ́ННИЙ, а, е, книжн. 1. Який становить другий етап у розвитку чого-небудь або другий ступінь за складом, складністю. Вагання щодо заміни вторинного о (з ъ) та давнього о в префіксах пов’язано у Шевченка з діалектним впливом (Курс іст. укр. літ. Словник української мови в 11 томах
  3. вторинний — -а, -е, книжн. 1》 Який становить другий етап у розвитку чого-небудь або другий ступінь за складом, складністю. || Який є доповненням, додатком до першого. Вторинне обмотування. || Який залежить від чогось, є наслідком чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вторинний — ВТОРИ́ННИЙ, а, е. 1. Який становить другий, пізніший етап у розвитку чого-небудь або другий ступінь за складом, складністю. У філософії є напрям, коли первинним вважають ідею – свідомість людини, а матеріальний світ – вторинним (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. вторинний — втори́нний прикметник Орфографічний словник української мови