вторинний

втори́нний

-а, -е, книжн.

1》 Який становить другий етап у розвитку чого-небудь або другий ступінь за складом, складністю.

|| Який є доповненням, додатком до першого. Вторинне обмотування.

|| Який залежить від чогось, є наслідком чого-небудь.

Вторинна зайнятість — зайнятість, яка виникає додатково до основної роботи, робота за сумісництвом.

Вторинна іпотека — повторно використовувана іпотечна застава.

Вторинна котушка трансформатора — котушка, з якої отримують (знімають) трансформовану (збільшену або зменшену) силу струму або напругу.

Вторинний бойкот — заклик профспілки до відмови від придбання чи використання товарів, вироблених працівниками, що входять до інших профспілкових об'єднань.

Вторинний документ — документ, що є результатом аналітико-синтетичної та іншої переробки одного або кількох документів.

Вторинний ринок цінних паперів — ринок, на якому знаходяться в обігу цінні папери після первісного розміщення.

Вторинні енергетичні ресурси — енергетичний потенціал продукції, відходів, який утворюється в технологічних агрегатах і може бути частково або повністю використаний для енергопостачання інших агрегатів.

2》 рідко. Неголовний, другорядний, побічний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вторинний — втори́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вторинний — [вторин:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  3. вторинний — ВТОРИ́ННИЙ, а, е. 1. Який становить другий, пізніший етап у розвитку чого-небудь або другий ступінь за складом, складністю. У філософії є напрям, коли первинним вважають ідею – свідомість людини, а матеріальний світ – вторинним (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. вторинний — ДРУГОРЯ́ДНИЙ (не головний, не основний), ПОБІ́ЧНИЙ, ПРИВХІДНИ́Й, ДРУ́ГИЙ перев. із сл. план, роль, розм., ВТОРИ́ННИЙ книжн. Минуло два місяці розлуки, і кожний лист був як повість жалю й розради.. Не було слів ні випадкових, ні другорядних... (Т. Словник синонімів української мови
  5. вторинний — ВТОРИ́ННИЙ, а, е, книжн. 1. Який становить другий етап у розвитку чого-небудь або другий ступінь за складом, складністю. Вагання щодо заміни вторинного о (з ъ) та давнього о в префіксах пов’язано у Шевченка з діалектним впливом (Курс іст. укр. літ. Словник української мови в 11 томах