вугляний

ВУГЛЯНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до ву́гіль.

— П’ятдесят років на шахті, знаю, як ідуть вугляні шари, і скільки ми вибрали… (Ю. Янов., І, 1958, 454);

До пари, яка подається в продувні чани, завжди чомусь потрапляє сажа, постійно є в ній вугляний і всякий інший пил (Шовк., Інженери, 1956, 183);

// У якому знаходиться та видобувається кам’яне вугілля.

Як я люблю тебе, мій краю вугляний, твій кожний камінець, твою билину кожну (Сос., Так ніхто.., 1960, 33);

// Признач. для добування вугілля, зберігання його і т. ін.

Андрусь.. з хати приніс мене на коркошах і посадив на вугляній скрині (Фр., IV, 1950, 187);

// Зробл. з вугілля.

Вугляний стрижень.

2. Який має колір вугілля.

Він [Юра] всотував у себе світ своїми вугляними широкими очима, був тихий і лагідний (Перв., Невигадане життя, 1958, 138).