вугіль
ВУ́ГІЛЬ, гля, ч.
1. збірн. Те саме, що вугі́лля 1.
Я пам’ятаю, у забої рубали вугіль шахтарі (Сос., Солов. далі, 1957, 59);
Тевтоніє! Мене ти пожирала, як вішала моїх дочок, синів і як залізо, хліб та вугіль крала… (Тич., II, 1957, 161);
*У порівн. Стало поночі, як в пізній темний вечір. Гори стали чорні, як вугіль (Н.-Лев., II, 1956, 389).
2. рідко. Те саме, що вугли́на.
Ходили ще дві баби-лікарки, — ті баби знов напували водою з трьома вуглями (Вовчок, VI, 1956, 248);
Її [липи] кора була така чорна, що навіть тепер, на тлі хмарної ночі, вирізнялася, мов намальована вуглем на сірому полотні (Дмит., Наречена, 1959, 206).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вугіль — ву́гіль 1 іменник чоловічого роду вугілля збірн. ву́гіль 2 іменник чоловічого роду вуглина рідко Орфографічний словник української мови
- вугіль — ч. 1》 род. вуголю, збірн. Те саме, що вугілля 1). 2》 род. вуголя, рідко. Те саме, що вуглина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вугіль — ВУ́ГІЛЬ, гля, ч. 1. збірн. Те саме, що вугі́лля 1. Він бив вугіль, той, що їм топлять, а вугіль той глибоко в землі лежить (Б. Грінченко); Я пам'ятаю, у забої рубали вугіль шахтарі (В. Сосюра). 2. Те саме, що вугли́на. Словник української мови у 20 томах
- вугіль — Ву́гіль, ву́голя (одного) і ву́голю (вугілля), -голеві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)