вугіль

ВУ́ГІЛЬ, гля, ч.

1. збірн. Те саме, що вугі́лля 1.

Він бив вугіль, той, що їм топлять, а вугіль той глибоко в землі лежить (Б. Грінченко);

Я пам'ятаю, у забої рубали вугіль шахтарі (В. Сосюра).

2. Те саме, що вугли́на.

Там, у закопченій димом розколині, як у дуплі великої деревини, вариться на розжарених вуглях кава (М. Коцюбинський);

Її [липи] кора була така чорна, що навіть тепер, на тлі хмарної ночі, вирізнялася, мов намальована вуглем на сірому полотні (Л. Дмитерко);

Олекса вуглем компонував нову картину (Р. Андріяшик);

* Образно. Вже спалюється день на вугіль ночі (Б.-І. Антонич);

Ніч повільним помахом руки Широкі тіні чорним пише вуглем (М. Рильський).

◇ (1) На ву́гіль (на по́піл), зі сл. спалювати, згоряти і т. ін. – дотла, повністю, безслідно.

Хіба він знав у цю мить, що прийде такий час, який вижене жаль із його серця, загрубить душу і наллє її зненавистю такої сили, що не лише його куля, а його очі спалюватимуть на попіл ворога (Григорій Тютюнник);

– Я заб'ю її! – кипіла Емілія, потираючи литку. – Я втоплю її! Спалю на вугіль! (Ю. Винничук);

Перетлі́ти (зотлі́ти) на ву́гіль (на по́піл) див. перетліва́ти;

(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) ву́гіль (смола́, ву́глик, вугли́на і т. ін.), зі сл. чорний – дуже, надзвичайно.

Стало поночі, як в пізній темний вечір. Гори стали чорні як вугіль (І. Нечуй-Левицький);

Живі, цілком молоді очі, чорні й блискучі, мов розпечені вуглики, дивились на Бертольда (Н. Королева);

Коли чорна, як вуглина, ніч все сховала навкруг, вже під самим берегом .. почувся перестук багатьох тисяч весел (С. Скляренко);

В моїй пам'яті постав Гриць Цибар – жвавий, моторний, з чорними, як вуглинки, блискучими очима (Ю. Збанацький);

Аж ось одного осіннього похмурого дня прибув до замку чорний вершник на чорнім як вугіль коні (Ю. Винничук);

Як (мов, ні́би і т. ін.) на [гаря́чім] вугі́ллі (на вугі́ллях, рідше на ву́глях) див. вугі́лля.