вівчарик
ВІВЧА́РИК¹, а, ч. Зменш.-пестл. до вівча́р 1.
Вівчарик на герлигу похиливсь (Щог., Поезії, 1958, 101);
Ой як будуть вівчарики Білі вівці пасти, Будуть мої співаночки За кресаню класти… (Коцюб., II, 1955, 322).
ВІВЧА́РИК², а, ч. Дрібний перелітний співучий птах жовтувато-зелено-сірого забарвлення, із шилоподібним дзьобом.
Далеко запідпадьомкала перепілочка, і раз у раз висвистував вівчарик (Стор., І, 1957, 140);
На різні голоси славлять весну дрозди, коноплянки, вівчарики, щиглики. (Коп., Як вони.., 1961, 8).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вівчарик — вівча́рик 1 іменник чоловічого роду, істота вівчар вівча́рик 2 іменник чоловічого роду, істота птах Орфографічний словник української мови
- вівчарик — I -а, ч. Зменш.-пестл. до вівчар 1). II -а, ч. Дрібний перелітний співучий птах жовтувато-зелено-сірого забарвлення, із шилоподібним дзьобом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вівчарик — ВІВЧА́РИК¹, а, ч. Зменш.-пестл. до вівча́р 1. – Не піду за багацького сина, я для Івоніки-вівчарика суджена (з легенди); Вівчарик на ґерлиґу похиливсь (Я. Щоголів); Ой як будуть вівчарики Білі вівці пасти, Будуть мої співаночки За кресаню класти... (М. Словник української мови у 20 томах
- вівчарик — Співочий птах із ряду горобцеподібних, заселяє зарості й ліси Євразії та Центр. Африки; довж. бл. 11 см; будує кулеподібні гнізда з бічним входом; охороняються. Універсальний словник-енциклопедія
- вівчарик — Вівчарик, -ка м. 1) ум. отъ вівчарь. 2) Родъ игры на свирѣли. 3) Бекасъ. Закигикала над ними чайка.... висвистував вівчарик. Стор. І. 126. Словник української мови Грінченка