вівчарити
ВІВЧА́РИТИ, рю, риш і ВІВЧАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Доглядати, пасти вівці.
Щонайкраща Чорногорська полонина вислизнула з бідняцьких рук, і то саме тоді, коли Юра був на верхах; він і всі товариші зареклися вівчарити тут (Круш., Буденний хліб.., 1960, 240);
— Ого-го, як ти за літо виріс! Дивись, на ту весну підеш зі мною вівчарити! — хвалив Бучина внука (Чендей, Поєдинок, 1962, 70);
То можна вік цілий жити і не бачити тої краси, не зазнати тих величних вражень сили, що їх зазнаєш, ось так вівчарюючи (Круш., Буденний хліб.., 1960, 239);
За довгі роки життя в горах він багато наслухався легенд, казок, оповідань, багато пригод сам пережив замолоду.. та й потім, коли вівчарював (Гжицький, Опришки, 1962, 20).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вівчарити — вівча́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вівчарити — -рю, -риш і вівчарювати, -юю, -юєш, недок. Доглядати, пасти вівці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вівчарити — ВІВЧА́РИТИ, рю, риш, ВІВЧАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Доглядати, пасти вівці. Ти вівчариш в полонині, пасеш вівці білі (з коломийки); То можна вік цілий жити і не бачити тої краси, не зазнати тих величних вражень сили, що їх зазнаєш, ось так вівчарюючи (А. Словник української мови у 20 томах
- вівчарити — ПАСТУ́ШИТИ (бути за пастуха), ПАСТУХУВА́ТИ, ЧЕРЕДНИКУВА́ТИ (перев. при великій рогатій худобі); ВІВЧА́РИТИ, ВІВЧАРЮВА́ТИ, ЧАБАНУВА́ТИ, ЧАБА́НИТИ рідше (при вівцях). — Ми разом пастушили в полонині (М. Словник синонімів української мови
- вівчарити — Вівчарити, -рю, -виш гл. Быть пастухомъ овецъ, пасти овецъ. Гол. II. 456. Шух. І. 201. Словник української мови Грінченка