відбуватися

ВІДБУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДБУ́ТИСЯ, бу́дуся, бу́дешся; мин. ч. відбу́вся, ла́ся, ло́ся; мн. відбули́ся; док.

1. тільки 3 ос. Проходити, мати місце, тривати; здійснюватися (про роботу, події тощо)

Всередині цього другого будинку — велика світлиця, куди ми збираємося.. втішати себе всякими забавками — музикою, співами, виставами, що відбуваються кожного тижня в неділю (Мирний, IV, 1955, 329);

Ніч. Великий курінь, де відбувається рада старшин Запорізької Січі (Корн., І, 1955, 223);

Тим часом нарада була скінчена. Зважено було, що шлюб має відбутися через два тижні (Л. Укр., III, 1952, 506);

З перемогою комунізму відбудеться органічне з’єднання розумової і фізичної праці у виробничій діяльності людей (Програма КПРС, 1961, 55).

2. чим. Не бажаючи робити що-небудь належним чином, обмежуватися чимсь незначним.

Оце на перших порах понаписую такі листи, а потім буду переважно одкритками відбуватись, бо інакше не ставатиме часу на роботу (Л. Укр., V, 1956, 421);

Коли заходила мова про виїзд з міста, дружина відбувалася жартами (Збан., Переджнив’я, 1955, 24);

Нас впустили на кухню і хотіли цим одбутися (Ряб., Жайворонки, 1957, 150).

3. перев. док. Зазнати чого-небудь, перетерпіти що-небудь менше, ніж можна було чекати.

В однім місці я мало не вскочив у безодню трясовини, але притримався за дружину. Я відбувся тим, що права моя нога геть вище колін облипла грязюкою (Досв., Вибр., 1959, 64);

Тільки ще один, крім нього, був легко поранений. — Ну, це ми дешево одбулись! — озвався котрийсь (Головко, II, 1957, 571).

4. від чого, розм. Уникати чого-небудь небажаного.

Вона прийшла, щоб тільки відбутись від людського нарікання (Н.-Лев., І, 1956, 249).