1. Словник української мови в 11 томах

відвар

ВІДВА́Р, у, ч. Рідина, в якій що-небудь варилось.

Дівчина випила приписану порцію відвару (Фр., II, 1950, 319);

Тайфіде силоміць заливала їй у горло настоянку з лавровишні, змішану з огидним одваром ріжків (Тулуб, Людолови, I, 1957, 377);

Чорні барвники можна добути з відварів кори дуба, ясена, крушини (Стол.-буд. справа, 1957, 30).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відвар — відва́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. відвар — -у, ч. Рідина, в якій що-небудь варилось. || Рідка лікарська форма, яка є водним екстрактом із лікарської рослинної сировини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відвар — Вивар, див. екстракт Словник чужослів Павло Штепа
  4. відвар — ВІДВА́Р, у, ч. Рідина, насичена соком того, що в ній варилося. Дівчина випила приписану порцію відвару (І. Франко); Тайфіде силоміць заливала їй у горло настоянку з лавровишні, змішану з огидним одваром ріжків (З. Словник української мови у 20 томах
  5. відвар — ВІДВА́Р (рідина, у якій що-небудь варилось), НАВА́Р, ТРУ́НОК, ВИ́ВАР, ЩЕ́РБА заст. Дівчина випила приписану порцію відвару (І. Франко); В темнику стоїть дев'ятиденний навар із вовчого лика (М. Стельмах); (Маруся:) Бабусю, дайте мені привороту!.. (Баба:) . Словник синонімів української мови