1. Словник української мови в 11 томах

відволікатися

ВІДВОЛІКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., рідко. Залишати поза увагою кого-, що-небудь.

Коли хтось з нас [військовополонених] підставляв під удар себе, щоб прикрити Дмитра, його били.. Але, ударивши чи побивши, знову поверталися до Дмитра, не відволікаючись і не забуваючи (Коз., Гарячі руки, 1960, 75).

2. Пас. до відволіка́ти 1, 3.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відволікатися — відволіка́тися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. відволікатися — -аюся, -аєшся, недок., рідко. 1》 Залишати поза увагою кого-, що-небудь. 2》 Пас. до відволікати 1), 3) Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відволікатися — ВІДВОЛІКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДВОЛІКТИ́СЯ, ічу́ся, іче́шся, док. 1. Перериватися на щось інше, звертати увагу на щось інше. Сказав те, аби лиш розряджувати напругу, аби лиш відволікатись від того протоколу, що лежить на краєчку стола (І. Словник української мови у 20 томах