1. Словник української мови в 11 томах

відгукувати

ВІДГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДГУКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.

1. Гукаючи, відповідати кому-небудь.

— Прощавай! — відгукує, — ех, шкода, нема вчителя! (Коцюб., І, 1955, 301);

Чіпка озирнувся — і одгукнув з дороги: — Грицьку! поклонись матері… (Мирний, II, 1954, 300).

2. Те саме, що відлу́нювати.

Напружує [Мирон] свою уяву, щоб зміркувати, що таке в селі могло б видавати подібний голос і викрикати подібні слова, які б відгукував ліс (Фр., IV, 1950, 332);

Гунява луна.. дерев’яними словами одгукувала з усіх боків чужі слова, перекривляла, реготалася (Вас., II, 1959, 64).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгукувати — відгу́кувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. відгукувати — -ую, -уєш, недок., відгукнути, -ну, -неш, док., розм. 1》 Гукаючи, відповідати кому-небудь. 2》 Те саме, що відлунювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відгукувати — ВІДГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДГУКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. Гукаючи, відповідати кому-небудь. – Прощавай! – відгукує, – ех, шкода, нема вчителя! (М. Коцюбинський); – Чого ви це позачинювали ворота, чому не пускаєте князів і мене?... Словник української мови у 20 томах
  4. відгукувати — ВІДЛУ́НЮВАТИ (про звук — віддаватися луною), ВІДЛУ́НЮВАТИСЯ, ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДДАВА́ТИ, ВІДДАВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  5. відгукувати — Відгукувати, -кую, -єш сов. в. відгукати, -каю, -єш, гл. 1) Выкликать, выкликать. Куди се ти так забрався, що ледве-не ледве відгукав тебе. Кіев. г. 2) Звать обмершее дитя съ цѣлью привести его въ чувство. Мил. 19. Словник української мови Грінченка