1. Словник української мови в 11 томах

віддалення

ВІДДА́ЛЕННЯ, я, с.

1. Простір, що розділяє два пункти, предмети і т. ін.; віддаль, відстань.

Як се часто лупається [трапляється] людям, що не привикли ходити по горах і не вміють оцінювати гірських віддалень, Герман порядно помилився (Фр., VIII, 1952, 366);

Віддалення між ними блискавично скорочувалось (Ткач, Моряки, 1948, 33).

2. рідко. Дія за знач. віддали́ти 1, 2 й віддали́тися.

Вечором, по віддаленню гостей, коли я вийшов до чаю, привітала мене Дора з усмішкою (Коб., III, 1956, 73).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддалення — відда́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. віддалення — -я, с. 1》 Простір, що розділяє два пункти, предмети і т. ін.; віддаль, відстань. 2》 рідко. Дія за знач. віддалити 1), 2) й віддалитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віддалення — ВІДДА́ЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. віддали́ти і віддали́тися. Вік Всесвіту учені визначають виходячи зі швидкості віддалення галактик, часу утворення важких хімічних елементів і вигоряння водню в надрах зірок (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. віддалення — ВІ́ДСТАНЬ (простір, який розділяє кого-, що-небудь), ВІ́ДДАЛЬ, ВІДДА́ЛЕННЯ, ДИСТА́НЦІЯ, ВІДЛЕ́ГЛІСТЬ рідше; ДАЛЬ (велика відстань) розм. Ставали (коні) дибки і так хвицалися, що треба було триматися од них на відстані не менш як двох сажнів (З. Словник синонімів української мови
  5. віддалення — Відда́лення, -ння; -лення, -лень і -леннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)