1. Словник української мови в 11 томах

віддертий

ВІДДЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відде́рти 1;

// У знач. прикм.

Голі стіни конали останнім диханням оддертих шпалерів (Коцюб., II, 1955, 89).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддертий — відде́ртий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. віддертий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до віддерти 1). || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віддертий — ВІДДЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відде́рти 1. Голі стіни конали останнім диханням оддертих шпалерів [шпалер] (М. Коцюбинський); Батько змарнів, аж чорний.., і одіж на ньому .. з рябих ганчірок, позшиваних косо, мабуть, віддертих від негодящих кофт і спідниць (В. Барка). Словник української мови у 20 томах