відживляти
ВІДЖИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДЖИВИ́ТИ, ивлю́, и́виш; мн. віджи́влять; док., перех.
1. Повертати до життя, робити знову живим.
— Оця товаришка показала нам два трупи.. і запропонувала нам їх … відживити (Смолич, І, 1958, 169);
— Наказав пророк, щоб кожен, хто відживить мертву природу, зросить або заоре її, володів нею (Тулуб. Людолови, І, 1957, 321).
2. перен. Відновлювати в пам’яті що-небудь забуте.
— А ви що ж думали? Що ми без жінки заходились "відживляти давні спогади"..? (Л. Укр., II], 1952, 707);
Тота споминка відживила в моїй голові всі дива, якими в казках заселений ліс (Фр., IV, 1950, 473).
3. перен. Поновлювати фізичні сили, робити когось бадьорим.
Михалко тепер знаходить щастя в тому, щоб копати колодязі для людей, відживляти їх, змучених, джерельною водою (Рад. літ-во, 3, 1957, 24);
Те кохання, що його одживило, живу й муку йому собою завдало (Вовчок, І, 1955, 151);
Здоровий воздух [повітря], супокій, часті проїздки зовсім відживили його (Фр., V, 1951, 202);
Хоч би маленький шматочок м’яса! Явдоха відчуває — м’ясо відживило б її (Донч., III, 1956, 53).
4. перен. Пожвавлювати, звеселяти.
Радісна звістка відживила хворого гетьмана (Тулуб, Людолови, II, 1957, 531).
Значення в інших словниках
- відживляти — відживля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відживляти — -яю, -яєш, недок., відживити, -ивлю, -ивиш; мн. відживлять; док., перех. 1》 Повертати до життя, робити знову живим. 2》 перен. Відновлювати в пам'яті що-небудь забуте. 3》 перен. Поновлювати фізичні сили, робити когось бадьорим. 4》 перен. Пожвавлювати, звеселяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відживляти — ВІДЖИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідко ВІДЖИ́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЖИВИ́ТИ, ивлю́, и́виш; мн. віджи́влять; док. 1. кого, що. Повертати до життя, оживляти. – Наказав пророк, щоб кожен, хто відживить мертву природу, зросить або заоре її, володів нею (З. Словник української мови у 20 томах
- відживляти — відживля́ти → відживлювати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- відживляти — ОЖИВЛЯ́ТИ (робити знову живим померлого або повертати до життя тяжкохворого), ВІДЖИВЛЯ́ТИ, ВОСКРЕША́ТИ уроч., ОЖИ́ВЛЮВАТИ рідше, ОПОЖИВЛЯ́ТИ діал. — Док.: оживи́ти, відживи́ти, воскреси́ти, опоживи́ти. Словник синонімів української мови
- відживляти — Відживля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. відживити, -влю, -виш, гл. Оживлять, оживить. Те кохання, що його одживило, живу й муку йому собою завдало. МВ. (О. 1862. І. 78). Словник української мови Грінченка