1. Словник української мови в 11 томах

відлипати

ВІДЛИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЛИ́ПНУТИ, ну, неш, док. Відставати, відокремлюватися, відклеюватися від чогось.

На п’ятий-шостий день після народження [щуреняти] відлипають вуха (Фізіол. ж., II, 3, 1956, 80);

Вуж відлип від гілки, бовтнув у воду (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 128);

*У порівн. Ясний місяць неначе одлип од неба, висів, як блискуча куля (Н.-Лев., І, 1956, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлипати — відлипа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відлипати — -аю, -аєш, недок., відлипнути, -ну, -неш, док. Відставати, відокремлюватися, відклеюватися від чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відлипати — ВІДЛИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЛИ́ПНУТИ, ну, неш; мин. ч. відли́п, ла, ло і відли́пнув, нула, ло; док. 1. Відставати, відклеюватися (про щось прилипле, приклеєне). Словник української мови у 20 томах
  4. відлипати — ВІДДІЛЯ́ТИСЯ (перев. про що-небудь прикріплене — переставати бути разом із чимось), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ВІДРИВА́ТИСЯ (внаслідок поштовху, потягнення); ВІДСТАВА́ТИ, ВІДПАДА́ТИ, ВІДВА́ЛЮВАТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови