1. Словник української мови в 11 томах

віднятий

ВІДНЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відня́ти 1.

— Йому дали село, одняте в одного польського дідича, повстанця (Н.-Лев., І, 1956, 598);

Цю узбечку, відняту в оскаженілих ішанів, вони завжди бачили неодмінно в товаристві Юрського (Ле, Міжгір’я, 1953, 382);

// відня́то, безос. присудк. сл.

На початку утворення Радянської влади в Казахстані у баїв було віднято право голосу (Донч., І, 1956, 145).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віднятий — відня́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. віднятий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відняти 1). || віднято, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віднятий — ВІДНЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відня́ти 1. – Йому дали село, одняте в одного польського дідича, повстанця (І. Нечуй-Левицький); Україна голосно кричала повернути їй відняту волю... (І. Словник української мови у 20 томах