1. Словник української мови у 20 томах

віднятий

ВІДНЯ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відня́ти 1.

– Йому дали село, одняте в одного польського дідича, повстанця (І. Нечуй-Левицький);

Україна голосно кричала повернути їй відняту волю... (І. Огієнко);

Цю узбечку, відняту в оскаженілих ішанів, вони завжди бачили неодмінно в товаристві Юрського (Іван Ле);

// відня́то, безос. пред.

На початку утворення радянської влади в Казахстані у баїв було віднято право голосу (О. Донченко);

Ніщо не помогло, і Олега в неї таки віднято (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віднятий — відня́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. віднятий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відняти 1). || віднято, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віднятий — ВІДНЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відня́ти 1. — Йому дали село, одняте в одного польського дідича, повстанця (Н.-Лев., І, 1956, 598); Цю узбечку, відняту в оскаженілих ішанів, вони завжди бачили неодмінно в товаристві Юрського (Ле, Міжгір’я... Словник української мови в 11 томах