1. Словник української мови у 20 томах

відняти

ВІДНЯ́ТИ див. відніма́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відняти — відня́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відняти — див. віднімати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відняти — відбира́ти (відніма́ти) / відібра́ти (відня́ти) мо́ву кому, у кого. 1. безос. Хто-небудь втрачає здатність говорити від несподіванки, здивування, хвилювання, переляку, гніву і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  4. відняти — ВІДБИРА́ТИ (брати в когось що-небудь насильно), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ВИЛУЧА́ТИ, РЕКВІЗУВА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИ, ВИХВА́ЧУВАТИ розм. (перев. з рук, силоміць). — Док. Словник синонімів української мови
  5. відняти — Відня́ти, відніму́, відні́меш, краще вживати відійму́, віді́ймеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. відняти — ВІДНЯ́ТИ див. відніма́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. відняти — Відняти см. віднімати. Словник української мови Грінченка