відняти

ВІДБИРА́ТИ (брати в когось що-небудь насильно), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ВИЛУЧА́ТИ, РЕКВІЗУВА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИ, ВИХВА́ЧУВАТИ розм. (перев. з рук, силоміць). — Док.: відібра́ти, забра́ти, відня́ти, відійня́ти, зага́рбати розм. ви́лучити, реквізува́ти, ви́дерти, ви́драти, ви́рвати, ви́хопити, ви́хватити. Я відібрав у хлопців три гранати (Ю. Яновський); (Нефіса:) Тепер же Меценат не забирає ніяких наших скарбів силоміць (Леся Українка); Чи принесе Галя від тітки яку іграшку — Василь зараз відніме (Панас Мирний); (Гаркуша:) Сутяжники загарбали всю мою худобу і не зоставили мені ні кришки, ні покришки (О. Стороженко); — Директива прийшла, щоб хуторян усіх перетрусити, вогнестрільну й холодну зброю вилучити (О. Гончар); — Прошу. Сідайте. А цю штучку, — Гальванеску сердито потрусив біноклем, — я змушений реквізувати (Ю. Смолич); Видирали (пани) Коваленкові карту (голосування), пхали другу,.. але Коваленко не подався (Лесь Мартович); Маруся кинулась виривати своє відро з її рук (І. Нечуй-Левицький).

ВІДБИРА́ТИ (доводити до втрати кимось певних властивостей, якостей, почуттів і т. ін.), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ПОЗБАВЛЯ́ТИ. — Док.: відібра́ти, забра́ти, відня́ти, відійня́ти, позба́вити. П'яний собі розум відбирає (приказка); — Забрали силу (фабриканти), випили кров, та й став непотрібний (М. Коцюбинський); — За що в мене душу віднімаєте?.. Не можу без вашої Марусі жити! (Г. Квітка-Основ'яненко); Що залишиться їй, коли позбавить себе навіть своїх мрій? (Ірина Вільде).

ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм., ЗАГРА́БИТИ що, розм. (силою, хитрістю тощо); ЗДОБУ́ТИ що (у бою, зі зброєю); ВІДІБРА́ТИ що, ВІДНЯ́ТИ що, ЗАГА́РБАТИ що, ЗАГРЕБТИ́ що, розм., ЗАГРАБА́СТАТИ що, розм., ЗГА́РБАТИ що, розм., ЗАПОПА́СТИ що, розм., ЗАЖЕ́РТИ що, розм. (привласнюючи чуже); УРВА́ТИ (УВІРВА́ТИ) (ВВІРВА́ТИ) що, розм., ВІДХОПИ́ТИ що, розм., ВІДХВАТИ́ТИ що, розм. (поспіхом, раптово або якусь частину). — Недок.: заволодіва́ти, оволодіва́ти, привла́снювати, присво́ювати, посіда́ти, запосіда́ти, бра́ти, забира́ти, займа́ти, захо́плювати, здобува́ти, відбира́ти, відніма́ти, зага́рбувати, загріба́ти, гребти́, заграба́стувати, граба́стати, запопада́ти, зажира́ти, урива́ти (врива́ти), відхо́плювати, відхва́чувати. (Благонравов:) Оволодіти станцією Колокол — це значить примусити німців негайно відкотитися за річку (О. Корнійчук); Забрав (німець) і цигарки. Жадібно вихопив їх, аж кишеню в шинелі вивернув, і привласнив (І. Ле); Присвоїв мою сокиру (Словник Б. Грінченка); Пан забрав собі кращі землі.., половина села мусила брати землю на шпилях понад крутими балками (І. Нечуй-Левицький); Займайте, хлопці, займайте гору за лісом! Гору займайте! От пропадуть, пропадуть нізащо! — говорив він у розпачі (О. Довженко); Єремія захопив Хорольщину, котру вже давно королі подарували Станіславові Жолкевському, і вже там хазяйнував (І. Нечуй-Левицький); Сьомого травня наші війська здобули Сапун-гору (В. Кучер); Добре запам'ятав посол умови, що відбирали в козаків усі їх вольності й права (З. Тулуб); Через рік, в голодне сухоліття, він жалуваною грамотою загарбав біля Бугу займанщину (М. Стельмах); Багач чуже загрібає, бо своєму ліку не знає (прислів'я); — Чаплинський, підстароста черкаський, теж був сумирний,.. а сам тільки дивився, як би заграбастати сотників хутір (П. Панч); (Палажка:) А йому аби запопасти гроші (Панас Мирний); Син оженився добре, а дочку ще треба заміж віддавати. Де ж його всячини їй набрати, як не з хазяйствечка у сватів увірвати? (Л. Яновська); — Колонізація північно-східного узбережжя є лише першим кроком до не дуже віддаленої мети: відхопити Камчатку від нашої імперії (М. Стельмах). — Пор. 1. зага́рбати.

ПОЗБАВЛЯ́ТИ чого (не давати можливості, забороняти комусь робити щонебудь), ВІДБИРА́ТИ що, ЛИША́ТИ заст., РІША́ТИ заст. — Док.: позба́вити, відня́ти, відібра́ти, лиши́ти, ріши́ти. Се страшенна річ "недвижима" власність, вона не тільки сама нерухома, але й людей позбавляє вільного руху, як тільки вони з нею зв'яжуться (Леся Українка); Вони ж (санітари), за розпорядженням, не мають права відбирати в головного лікаря честь самому відкривати двері начальству (І. Ле); Довго й голосно читав він. На кінці було: а таку-то Солоху за підпал хлівця лишити усіх прав (Панас Мирний); — Господи милосердний! не осироти нас! Не віднімай від нас нашої радості! Ріши мене усії (усієї) худоби..; а нехай вона (Маруся) поживе на світі... (Г. КвіткаОснов'яненко).