відповідати

ВІДПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПОВІ́СТИ́, і́м, іси́; мин. ч. відпові́в, віла́, ло́; мн. відповіли́; док.

1. неперех. Давати комусь відповідь на питання, звертання тощо.

На мої питання відповідав коротко і неначе нерадо (Фр., IV, 1950, 370);

Очей він не зводив з доповідачки, яка вільно й захоплива відповідала вже на дошкульний закид опонента (Ле, Право.., 1957, 10);

— Що, втомилася? — питав він. — Так… — відповіла Настя уривчасто (Л. Укр., III, 1952, 582);

Я тобі відповів на питання, що давно вже я комуніст (Сос., 1, 1947, 86);

// Писати відповідь на лист.

Щоб не гаяти часу, відповідаю якнайхутче на Ваш прихильний лист (Мирний, V, 1955, 357);

Мати писала Самійлові, щоб він помирився з Марією, але він не відповідав навіть матері (Кучер, Чорноморці, 1956, 10).

2. перех. і без додатка. Розповідати вчителеві (екзаменаторові) засвоєний матеріал.

Зінаїда Федорівна викликала його відповідати урок з арифметики (Донч., V, 1957, 445);

Іноді, коли учень, викликаний до дошки, не вмів відповісти, разом із школярами і Павлуша піднімає руку (Головко, II, 1957, 262);

Відповісти на "п’ять".

3. неперех. Робити що-небудь у відповідь на дії іншого.

Він усе поглядав на неї і залюбки відповідав жартами на жарти (Коцюб., І, 1955, 60);

Застава не відповідала на шалений вогонь ворожих танків та гармат (Збан., Між.. людьми, 1955, 47).

4. тільки недок., неперех. Нести відповідальність за когось, щось.

За редакцію одповідає якийсь невідомий Іван Хромовський (Коцюб., III, 1956, 176);

— Держава доручила нам виховувати юне покоління, ми за нього відповідаємо перед усім народом! (Донч., VI, 1957, 421);

За машину відповідали дід Петро.. і колишній танкіст Гаврилов (Ю. Янов., II, 1954, 134).

5. тільки недок., неперех. Бути відповідним чому-небудь, бути у відповідності з чимсь.

Секретар.. каже, що наш статут не відповідає деяким статтям закону і через те треба його переробити (Мирний, V, 1955, 426);

Вірш одповідає загальним настроям і всім дуже сподобався (Вас., II, 1959, 299);

Будівництво комунізму в СРСР відповідає інтересам кожної країни соціалістичної співдружності (Програма КПРС, 1961, 116).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відповідати — (давати відповідь) відказувати, (різко) відрізувати, відрубувати, (жартом) віджартовуватися, (письмово) відписувати, відгукуватися, (за почуття) платити, (бути у відповідності з чимось) підходити, збігатися. Словник синонімів Полюги
  2. відповідати — відповіда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. відповідати — (словесно) відрікати, відказувати, озиватися, відзиватися, відмовляти, д. відвічати, (сердито) відгримувати, огризатися, жм. відгарикуватися, (різко) відрізувати, відбривати, відрубувати; (листом) відписувати; (на що) реагувати... Словник синонімів Караванського
  4. відповідати — [в'ідпов'ідатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  5. відповідати — -аю, -аєш, недок., відповісти, -ім, -іси; мин. ч. відповів, -віла. -віло; мн. відповіли; док. 1》 неперех. Давати комусь відповідь на питання, звертання тощо. || Писати відповідь на лист. 2》 перех. і без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. відповідати — ВІДПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПОВІ́СТИ́, і́м, іси́; мин. ч. відпові́в, віла́, ло́; док. 1. Давати відповідь на питання, звертання і т. ін. На мої питання відповідав коротко і неначе нерадо (І. Словник української мови у 20 томах
  7. відповідати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  8. відповідати — відповіда́ти голово́ю за кого—що. Брати на себе повну відповідальність за кого-, що-небудь до готовності поплатитися життям. Кожен знає свою ділянку і відповідає за неї головою (В. Москалець); В кузові матеріальні цінності, за які вони обидва відповідають головою (М. Ю. Тарновський). Фразеологічний словник української мови
  9. відповідати — ВИПРАВДО́ВУВАТИ що (бути відповідним чомусь, бути гідним чогось), ВИПРА́ВДУВАТИ, СПРА́ВДЖУВАТИ, ВІДПОВІДА́ТИ чому. — Док.: ви́правдати, спра́вдити. Вчений же за своєю природою повинен прагнути нових знань, інакше він не виправдовує свого призначення (П. Словник синонімів української мови
  10. відповідати — Відповіда́ти, -да́ю, -да́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. відповідати — Відповідати, -даю, -єш сов. в. відповісти, -вім, -віси, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. І відповідав, кажучи: Ім'я моє легіон. Св. Мр. V. 9. Я, молоденька, уміла відповісти. Чуб. V. 698. 2) Соотвѣтствовать. 3) Отвѣчать, быть отвѣтственнымъ, отвѣтить. Словник української мови Грінченка