відрізувати
ВІДРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док.
1. перех. Ріжучи, відокремлювати частину від цілого.
Пани все їм снились. Із рогами і хвостами Одрізують косу (Шевч., І, 1951, 539);
Поли одрізуй, та плечі латай (Номис, 1864, № 1545);
Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Коцюб., І, 1955, 28);
Під загальний регіт знаменитий вегетаріанець відрізав малесенький шматочок м’яса (Моє життя в мист., 1955. 150);
*У порівн. — Спасибі, мамо! Я не п’ю, — сказала Онися швидко й голосно, як одрізала (Н.-Лев., III, 1956, 18);
// перен. Розмиваючи водою, відокремлювати частину суші.
Прут з кожною новою повінню підмивав і підмивав береги півострівця, доки однієї особливо водянистої весни зовсім не відрізав прибережну частину від материка (Вільде, Сестри… 1958, 221).
◊ Сім раз одмі́р (примі́р), а раз відрі́ж — тільки обдумавши добре, починай діяти.
[Огнєв:] Раніше зважувати, а потім дерзати.., що відповідає — сім раз примір, а раз відріж (Корн., II, 1955, 21);
Як (мов, на́че і т. ін.) [ноже́м] відрі́зав (відрі́зало) — про раптове припинення чогось.
— Я візьми, дурний, та й покажи [листа] на сході.. З того часу — як одрізало. Ні одного не получав (Головко, II, 1957, 20).
2. перех. Відділяти, відокремлювати межею частину земельної ділянки, наділяючи нею кого-небудь.
— А що, Лавріне, — сказав Карпо, — розділим тепер грунт пополовині, а то батько одрізав мені городу, неначе вкрав (Н.-Лев., II, 1956, 354);
// Забирати в когось частину земельної ділянки, привласнюючи її.
— Так вісімдесят десятин відрізав [пан]? — дивується і обурюється отець Вікентій (Стельмах, І, 1962, 272).
3. перех. Перетинати кому-небудь дорогу.
Із-посеред кукурудзи вихилилася кремезна, плечиста постава господаря і відрізала братам відворот (Фр., VI, 1951, 144);
Вже одрізали танкісти Шлях на захід ворогам. (Мас., Побратими, 1950, 82);
// Позбавляти зв’язку з ким-, чим-небудь.
Сипав сніг і врешті засипав яму. Засипав дороги, засипав ліси, долини і Алму… Від всього світа відрізав… (Коцюб., ІІ, 1955, 116);
Важкі двері м’яко зачинились, відрізавши Гурія Степановича від командного пункту з його хвилюваннями й тривогами (Собко, Срібний корабель, 1961, 126).
4. тільки док., неперех., перен. Різко й коротко відповісти.
[Наталка:] Возному так одрізала, що мусить одчепитися (Котл., II, 1953, 19);
— Чого ти людей бунтуєш? — То ви їх бунтуєте, а не я! — одрізав Чіпка [становому] (Мирний, II, 1954, 283);
— Прошу вас запам’ятати, — відрізала дівчина, — що зустріч з вами анітрохи не радує мене (Собко, Стадіон, 1954, 258).
Значення в інших словниках
- відрізувати — відрі́зувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відрізувати — Відтинати, відкраювати, відчахувати, відчикрижувати; (хірургічно) ампутувати; (землю) відділяти, відмежовувати; (шлях) перетинати; (від світу) відокремлювати. Словник синонімів Караванського
- відрізувати — -ую, -уєш, недок., відрізати, -іжу, -іжеш, док. 1》 перех. Ріжучи, відокремлювати частину від цілого. || перен. Розмиваючи водою, відокремлювати частину суходолу. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відрізувати — ВІДРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш, рідко ВІДРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док. 1. що. Ріжучи, відокремлювати частину від цілого. Поли одрізуй та плечі латай (Номис); Пани все їм снились. Із рогами і хвостами Одрізують косу (Т. Словник української мови у 20 томах
- відрізувати — див. різати Словник синонімів Вусика
- відрізувати — АМПУТУВА́ТИ мед., ВІДТИНА́ТИ, ВІДРІ́ЗУВАТИ, ВІДРІЗА́ТИ. — Док.: ампутува́ти, відтя́ти, відрі́зати. В боях на Дніпрі Еріху розтрощено ліву руку, її довелось ампутувати майже по лікоть (В. Словник синонімів української мови
- відрізувати — Відрі́зувати, -зую, -зуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відрізувати — Відрізувати, -зую, -єш сов. в. відрізати, -жу, -жеш, гл. 1) Отрѣзывать, отрѣзать. Я з Степанидою йому дві сорочки відрізали. Г. Барв. 98. Поли одрізуй та плечі латай. Ном. № 1545. Як різцем одрізало. Ном. № 1838. як одрізано. Нѣтъ какъ нѣтъ. Словник української мови Грінченка