відрізувати

ВІДРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док.

1. перех. Ріжучи, відокремлювати частину від цілого.

Пани все їм снились. Із рогами і хвостами Одрізують косу (Шевч., І, 1951, 539);

Поли одрізуй, та плечі латай (Номис, 1864, № 1545);

Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Коцюб., І, 1955, 28);

Під загальний регіт знаменитий вегетаріанець відрізав малесенький шматочок м’яса (Моє життя в мист., 1955. 150);

*У порівн. — Спасибі, мамо! Я не п’ю, — сказала Онися швидко й голосно, як одрізала (Н.-Лев., III, 1956, 18);

// перен. Розмиваючи водою, відокремлювати частину суші.

Прут з кожною новою повінню підмивав і підмивав береги півострівця, доки однієї особливо водянистої весни зовсім не відрізав прибережну частину від материка (Вільде, Сестри… 1958, 221).

◊ Сім раз одмі́р (примі́р), а раз відрі́ж — тільки обдумавши добре, починай діяти.

[Огнєв:] Раніше зважувати, а потім дерзати.., що відповідає — сім раз примір, а раз відріж (Корн., II, 1955, 21);

Як (мов, на́че і т. ін.) [ноже́м] відрі́зав (відрі́зало) — про раптове припинення чогось.

— Я візьми, дурний, та й покажи [листа] на сході.. З того часу — як одрізало. Ні одного не получав (Головко, II, 1957, 20).

2. перех. Відділяти, відокремлювати межею частину земельної ділянки, наділяючи нею кого-небудь.

— А що, Лавріне, — сказав Карпо, — розділим тепер грунт пополовині, а то батько одрізав мені городу, неначе вкрав (Н.-Лев., II, 1956, 354);

// Забирати в когось частину земельної ділянки, привласнюючи її.

— Так вісімдесят десятин відрізав [пан]? — дивується і обурюється отець Вікентій (Стельмах, І, 1962, 272).

3. перех. Перетинати кому-небудь дорогу.

Із-посеред кукурудзи вихилилася кремезна, плечиста постава господаря і відрізала братам відворот (Фр., VI, 1951, 144);

Вже одрізали танкісти Шлях на захід ворогам. (Мас., Побратими, 1950, 82);

// Позбавляти зв’язку з ким-, чим-небудь.

Сипав сніг і врешті засипав яму. Засипав дороги, засипав ліси, долини і Алму… Від всього світа відрізав… (Коцюб., ІІ, 1955, 116);

Важкі двері м’яко зачинились, відрізавши Гурія Степановича від командного пункту з його хвилюваннями й тривогами (Собко, Срібний корабель, 1961, 126).

4. тільки док., неперех., перен. Різко й коротко відповісти.

[Наталка:] Возному так одрізала, що мусить одчепитися (Котл., II, 1953, 19);

— Чого ти людей бунтуєш? — То ви їх бунтуєте, а не я! — одрізав Чіпка [становому] (Мирний, II, 1954, 283);

— Прошу вас запам’ятати, — відрізала дівчина, — що зустріч з вами анітрохи не радує мене (Собко, Стадіон, 1954, 258).