відрізувати

ВІДРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш, рідко ВІДРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док.

1. що. Ріжучи, відокремлювати частину від цілого.

Поли одрізуй та плечі латай (Номис);

Пани все їм снились. Із рогами і хвостами Одрізують косу (Т. Шевченко);

Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (М. Коцюбинський);

Мручко ніж із пояса добув. Шахнув і ґузик [ґудзик] від кунтуша відрізав (Б. Лепкий);

Уляна .. відрізала окраєць хліба (Григорій Тютюнник);

// перен. Розмиваючи водою, відокремлювати частину суші.

Прут з кожною новою повінню підмивав і підмивав береги півострівця, доки однієї особливо водянистої весни зовсім не відрізав прибережну частину від материка (Ірина Вільде).

2. що. Відділяти, відокремлювати межею частину земельної ділянки, наділяючи нею кого-небудь.

– А що, Лавріне, – сказав Карпо, – розділим тепер ґрунт пополовині, а то батько одрізав мені городу, неначе вкрав (І. Нечуй-Левицький);

// Забирати в кого-небудь частину земельної ділянки, привласнюючи її.

– Так вісімдесят десятин відрізав [пан]? – дивується і обурюється отець Вікентій (М. Стельмах).

3. кого, що. Перекривати, перегороджувати кому-, чому-небудь доступ, шлях.

Із-посеред кукурудзи вихилилася кремезна, плечиста постава господаря і відрізала братам відворот (І. Франко);

Вже одрізали танкісти Шлях на захід ворогам (Т. Масенко);

// Позбавляти зв'язку з ким-, чим-небудь.

Важкі двері м'яко зачинились, відрізавши Гурія Степановича від командного пункту з його хвилюваннями й тривогами (В. Собко);

* Образно. Здавалося, в мені ніби щось обірвалося, ніби мене відтрутили, відрізали від чогось дорогого (Ю. Мушкетик).

4. тільки док., перен. Різко й категорично відповісти.

[Наталка:] Возному так одрізала, що мусить одчепитися (І. Котляревський);

– Чого ти людей бунтуєш? – То ви їх бунтуєте, а не я! – одрізав Чіпка [становому] (Панас Мирний);

– Коли старостів пришлеш? .. – Не пришлю, .. – відрізав він рішуче (М. Коцюбинський);

– Пишіть Дубельтові!.. На словах зрікайтеся своїх переконань, щоб зберегти себе для боротьби .. – Ні-ко-ли! – по складах відрізав Шевченко (З. Тулуб);

– Прошу вас запам'ятати, – відрізала дівчина, – що зустріч з вами анітрохи не радує мене (В. Собко).

◇ Відрива́ти (відрі́зувати, відріза́ти) / відірва́ти (відрі́зати) від сві́ту див. відрива́ти¹;

(1) Відрі́зувати / відрі́зати шляхи́ (шлях):

а) позбавляти кого-небудь зв'язку з кимсь, чимсь.

Що скаже вона – люба дружина? Чи не осудить його за те рішення, яке відрізує шляхи в минуле життя? (О. Бердник);

Повінь відрізала шлях до сусіднього села (з газ.);

б) (чого, до чого) позбавляти кого-небудь можливості діяти, здійснювати щось, домагатися чогось; перешкоджати кому-небудь у чомусь.

Ворог прорвався колосальними силами на півночі й на півдні, загнав ті клини далеко вглиб, зімкнув їх і відрізав усі шляхи до відступу... (І. Багряний);

Я навмисне сказав про це Годину завчасно .. Це – щоб відрізати шляхи відступу для себе самого (В. Коротич);

Поганий стан здоров'я хлопця може відрізати йому шлях до здобуття освіти (з публіц. літ.);

(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) відрі́зало (відруба́ло), безос. – припинилося відразу, раптово або несподівано.

І зразу – як одрубало: скрипка, зично гукнувши з усіх чотирьох струн, замовкла (Панас Мирний);

– Я візьми, дурний, та й покажи на сході. А хтось, та й голові сказав. З того часу як одрізало. Ні одного [листа] не получав [не одержував] (А. Головко);

– Кожного разу на Новий рік один одного листівками поздоровляли. А як стали вони народними художниками, лауреатами – ніби відрізало (І. Цюпа);

Як (мов, ні́би і т. ін.) відруба́ти (відрі́зати) див. відру́бувати;

(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) ноже́м відрі́зати – сказати що-небудь дуже гостро, категорично.

– Каже [Марта]: гарний женишок, тільки вужину голову має. – Справді? – полегшено сміється Дмитро. – Ця може як ножем відрізати (М. Стельмах);

– Дудки! – як ножем одрізав дід Бенеря (Є. Гуцало).