1. Словник української мови в 11 томах

відсвяткувати

ВІДСВЯТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Відзначити певне свято, видатну подію тощо.

Вважали мої львівські приятелі за потрібне відсвяткувати.. 25-літ-ній ювілей моєї письменницької діяльності (Фр., І, 1955, 40);

За два дні комуна відсвяткувала річницю Жовтневої революції (Мик., II, 1957, 462);

Відсвяткувати цю дату [іменини] Олена Семенівна вирішила у свого батька (Грим., Син.., 1950, 10).

2. Закінчити святкувати.

Минув мій рік шістнадцятий, сімнадцятий починаю. Одсвяткували ми зелену неділю (Вовчок, 1, 1955, 58);

Минуло різдво, відсвяткували й водохреща, а з столиці ні чутки (Коцюб., І, 1955, 117).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відсвяткувати — відсвяткува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відсвяткувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Відзначити певне свято, видатну подію тощо. 2》 Закінчити святкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відсвяткувати — ВІДСВЯТКУВА́ТИ див. відсвятко́вувати. Словник української мови у 20 томах
  4. відсвяткувати — ВІДЗНАЧА́ТИ (здійснювати певні заходи з приводу якоїсь події, знаменної дати тощо), СВЯТКУВА́ТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ, ПРОВО́ДИТИ, ВШАНО́ВУВАТИ (УШАНО́ВУВАТИ) кого, ОЗНАМЕНО́ВУВАТИ книжн., СПРАВЛЯ́ТИ розм., ОБХО́ДИТИ діал.; ОКРОПЛЯ́ТИ розм., ОКРО́ПЛЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. відсвяткувати — Відсвяткува́ти, -ку́ю, -ку́єш, -ку́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. відсвяткувати — Відсвяткува́ти, -ку́ю, -єш гл. Отпраздновать. Одсвяткували ми Зелену Неділю. МВ. І. 84. Словник української мови Грінченка